У Великодній вечір на душу лягли вірші. Мушу визнати, що давно поетичне слово так мене не хвилювало:

                    *    *    *

... лови мене, мій світе! О, лови!

В кублі - пташина, у норі - лисиця.

До кого Сину Людському проситься?

До кого йтиме Постать сяйнолиця?

Нема де ні молити, ні молиться.

Нема де прихилити голови.

... о плинь до мене, благовісте, плинь!

По зАсвіти розливано теплінь,

По горню білину, по персть, по глину,

По плодь солодку, гіркоту полинну,

По літепло, по вінця часоплину...

О, плинь до мене, благовісте, плинь!

Теплінь у світі. Господи, лишень

Хай не зникає цей безокрай синій,

Цей сад молінь, і злагоди, і скиній.

... лиши мені леліточку на глоді,

Лиши мені ці спалахи вишЕнь,

Повеликодню тишу - й годі, годі...

 Автор - Мойсей Фішбейн, написано у Києві 10 квітня 2009 року.

Надруковано у газеті "Україна молода" за 18 квітня 2009 року.