Нам назад не вернутись...
Ми стали чужі...
На піску твоє ім"я...
Змили дощі...
Одного не збагнути...
Чому досі у сні...
Я розказую Богу...
Як ти потрібен мені... [300x136]
Очень красиво)) Знаешь, действительно человеческая память - удивительная вещь. Хочешь забыть, а мысли, как в замкнутом кругу, возвращаются обратно.... а особенно если это относится к тому, кто тебе не безразличен....
Я очень хорошо тебя понимаю)) Не грусти)
Темна, ти про нього??.... чи про неї? ... бо я не втикну про що саме...
якщо про нього, то я не думаю, що Віктор це мій подарунок долі... мій подарунок захований зараз в кіндер-сюрпризі, який знаходиться в невідомому магазині на невідомій полиці, і щоб його знайти потрібно переїсти "енну" кількість шоколаду....але я поки що боюся...боюся діатесу...і боюся що знудить... і набридне.... тому я чекаю, коли мій кіндер сюрприз підсунуть мені під носа і скажуть "Він твій.Гризи...".... Я лінива, так?.... А може я просто прислухалась до слів твого Андрійка і забила на все... Серед 6 мільярдів кіндер-сюрпризів шукати свій реально впадлу, надкушувати чужий не хочеться... забиваю і кохаю її...