"В череде потерь ставлю пробел.
Стоп машина! Колеса времени
Стоп! Осень, зима - смерть по темени
Уберите время на время!" (рейс612)
Звичайний вечір....як колись...
У браузері відкриті закладки з щодами Лірушних друзів....
Я так скучила за такими вечорами..... Простими...душевними.... самотньо-спокійними....
Поруч улюблені сигарети.....чашка кави....Сурганова в плеєрі.....
градусник на столі....непотрібні і несмачні таблетки від застуди....
37,4.....головна біль.... холодні руки і така ж сама квартира....
відключена гаряча вода.....оу шит....
"Секунды множат годы, вычеркивая жизнью.
Как ты там? Держись!
Не роняй себя пеплом под ноги
Полем постель, подушка - облаком..." (рейс612)
І місто....місто в панацеї грипу... аптеки переповнені чергами.....люди з пов"язками... новини наповнені однією інформацією...чиїсь трагедії..... відсутність лимонів в продуктових.... сіре небо....
смс-ка від нього....
"лимони завтра сама поїдеш і купиш....я змерз і хочу додому"
моя відповідь:
"якщо я помру - це буде на твоїй совісті))) "
його відповідь:
"не помреш...ти ж там типу Янгол"....
Як я люблю його такого недосконалого, хоч як би там він цю недоскональість не намагався прикрити під байдужістю і зайнятістю... мій хороший і найрідніший.....мій найкоханіший і найнедоступніший хлопчик..... такий далекий від мене.....чиє тіло і душа завжди залишаться для мене під табу....
мій особистий сорт героїну.....
"Как ты там, память моя?
Держу тебя за рукава - запонки влет!
Медленно падает самолет...
Ты никогда не любила август..." (рейс612)
бажання побути наодинці з собою....кішка на колінах.....сльози на щоках....без причини....хай так буде, їх ж і так ніхто не бачить.....
трохи щастя і хвилювання за рідних і дорогих мені людей.... такі різні почуття переповнюють мене....
не вистачає однієї деталі....
Я так скучила за дзвінками Фея....