Ніби мовлено тобою...
07-06-2006 12:42
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
Листя, що падає й тулиться тихо до рук,
Довгі обійми, які відтепер не забути…
Все, що я маю – цей вкритий каштанами брук
Нашої пам"яті, нашої муки й спокути.
Хто буде поряд, хто кине – не знаю сама.
Вітер слабкою рукою торкає волосся
Й пише на камені наші крихкі імена,
Наші останні слова, нерозгадані досі.
Як я люблю тебе, як я чекатиму стріч,
Світла ламкого, що змучено губиться в кроні,
Марно шукаючи відбитки рідних облич
В листі, яке опадає мені на долоні.
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote