• Авторизация


Ніби мовлено тобою... 07-06-2006 12:42 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Листя, що падає й тулиться тихо до рук,
Довгі обійми, які відтепер не забути…
Все, що я маю – цей вкритий каштанами брук
Нашої пам"яті, нашої муки й спокути.
Хто буде поряд, хто кине – не знаю сама.
Вітер слабкою рукою торкає волосся
Й пише на камені наші крихкі імена,
Наші останні слова, нерозгадані досі.
Як я люблю тебе, як я чекатиму стріч,
Світла ламкого, що змучено губиться в кроні,
Марно шукаючи відбитки рідних облич
В листі, яке опадає мені на долоні.
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (2):
Все ж таки вiршi на мовi це - дуже красиво.
Вірші це завше красиво...


Комментарии (2): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Ніби мовлено тобою... | С_СОБОЙ_НА_ТЫ - Просто..... | Лента друзей С_СОБОЙ_НА_ТЫ / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»