Заплаканий янгол десь тихо зітхає…
Його любов у небі загубилась…
Він крила свої заради неї ламає,
Бо поклику кохання вона не підкорилась…

Це Боже дитятко десь тихо чекає
На те, що вернеться і знов пригорне,
На те, що так ніжно його покохає
ТА, якій він крила свої тне…

Заплаканий янгол? Чом не розумієш?
Їй не потрібні ні крила…. Ні ти….
Дарма ти надію у серці лелієш…
Дарма поривався за нею іти…

Не плач.. Не тужи…. Так сталось – так треба…
Колись зрозуміє, що була неправа….
Та коли повернеться за тобою до неба –
Тебе вже не буде… Залишиться одна…

Заплаканий янгол десь тихо зітхає…
Він крила свої вже Богу віддав….
А серце… А серце для неї тримає…
Тримає… Триматиме…. Можливо, тримав….