Для віршів мені потрібна абсолютна тиша, якийсь біль… Я не можу писати без внутрішнього болю… Мабуть люди охочіше діляться болем, ніж радістю. Коли я у вірші кажу «Я», це майже завжди не я. Іноді, перечитую вірші, я не вірю, що змогла це написати. Це вірші миттєвості. Наступної миті я думаю зовсім по-іншому…