всіх обнімати і цьомати.

З такою звичкою важкувато було у світі, бо кожен трактував такі щирі душевні пориви по-своєму. Дівчинку це дуже засмучувало.

Але не переконувало. Кожного разу, коли вона стрічала когось знайомого, вона простягала ніжні м"якенькі рученята, щоб обійняти. З часом вона зрозуміла, що не всі не те, що не хочуть, просто не вміють обійматись.

і вона вирішила відкрити тренінг по обіймах.

спочатку ніхто не повірив, що на такому трейнінгу можна чогось навчитися, але потім охочих приходило все більше і більше.

дівчинка почала відкривати філії і заробляти бабло...

Але з кожним наступним днем вона розуміла, що щирість її виснажується, серце спустошується, вона роздавала так багато внутрішнього тепла і світля, що підвечір ставала зовсім порожньою...

Їй просто потрібен був той один, з яким обійми інші, які огоратють приємним теплом спокою і впевнености...

Вона ніколи не уявляла, як він виглядає, якою мовою говорить і якого кольору носить светр. Але знала...
Знала, що відчує, коли буде в його обіймах...

але жорстока доля дарувала лише горе і розчарування...

Вона вставала вранці, одягала посмішку, зачісувала думки та емоції і йшла назустріч новому дню. Вона нічого не очікувала, не будувала планів...
Аж раптом після чергового тренінгу до неї підійшла бабуся з очима, як небо!

Бабуся подякувала за те, що її навчили справжніх обіймів, яких вона не відчувала ніколи, і навіть не підозрювала що обійми можуть бути такими...
Бабусині очі стали іншими - глибокими та неосяжними. На вдячність, бабуся обійняла дівчинку, і віддала ій кусочок свого щастя, тепла та ніжності.

І дівчина зрозуміла, що рухається у правильному керунку: учень перевершив вчителя. З приміщення вона вийшла окрилена...

...їй здавалося, що весь світ був у гармонії з нею. все було просто чудовим...

вона не йшла, а летіла вулицею! Саме була зима, і сніжинки м'яко падали на її вії, від чого вона дзвінко сміялася... Кружляючи і наспівуючи невідому молодію, вона ненароком налетіла на перехожого. Це був хлопець з лагідною посмішкою і такими ясними очима...

"Хто ти?"-подумала вона, не розуміючи чому спинилась. Дівчинка була достатньо мудра, щоб розуміти, що нічого випадкового в житті нема...

здавалося, вона тонула у його очах кольору осіннього неба. дівчинка не могла зрозуміти, чому серденько в її грудях билося швидше...

дівчинка подивилася йому прямо у вічі і прошепотіла : " я саме тебе шукала! я була надто виснажена пошуками, але все одно я шукала і ось тепер, коли моя мрія здійснилась я..."

...я повинна йти - мене чекає трамвай...

Незбагненна, сівши в трамвай, її думки залишились з ним. Вона навіть не дізналась його імені.

але вона була впевнена, що вони ще обов'язково зустрінуться, бо по-іншому не може й бути...

Дівчинка відчувала, що іскорка її очей залишилась йому на згадку, і це залишить його небайдужим. Вона знала, що він її відшукає. Вони зустрінуться самим загадковим чином... Але поки що, ніхто з них не знав як.
Перехожий хлопчина дивився у слід від’їжджаючому трамваю...

Вперше він дивився на трамвай, як на злодія. Злодія, який поцупив чудо...

А Чудо дивилось на віддаляючого хлопчину у вікні трамвая як на подарунок. Презент зверху, що подарував момент радості, щастя, надії...

"Вона впала на біле,як сніг простирадло і зітхнула тривожно і легко. У сні в неї з очей росли фіолетові квіти" - здається так описав стан дівчини Симоненко...

і сниться їй дивний сон. начебто поле... туман.....ранок... далеко видніє перший промінчик сонця і вона втікає від чого чи від кого сама не знаючи.Тут раптово опиняється на березі невеличкої річки.Дівчина вдивлялася у воду довго аж раптом побачила на іншому березі силует хлопця. "невже це він?" - подумала вона, її охопило велике бажання побачити його ближче і вона вирішила перейти річку через маленький місток. місток був дуже слизький і дівчинка послизнулась та ледь не впала у воду, але якась сила підтримала її за плечі..... "йди до нього!" .... це був голос бабусі.. дівчина озирнулась але нікого не побачила і здивувалась...
-хто тут?-спитала дівчина.
-жіное щастя
-але я вас не бачу
-ніхто його не бачить ,а ле воно є. Йди до нього! будь щаслива

блін, вся мексика і бразілія в сльозах, санта-барбара нервово курить в туалеті :)

LI 7.05.22

Бендер81, поганець. Взяв і закінчив всю сторі...

а я хотіла в кінці якусь саркастичну кляксу поставити

Brigitta, ну і де вона та клякса?