А знаєте, читати поміж строк, вдивлятися у букви для більшої філософії, звертати надмірну увагу на коми - це все тупо. Якийсь дебіл сказав, що треба читати між строк. Нашо взагалі ґвалтувати свої мозги? Зараз в нас все настільки заїбічєскі, шо ми можемо чекати листа інтернето три хвилини - і це вже здається багато, можемо написати листа за хвилину і через секунду ми будемо знати, що його читають, можемо як-небудь все це надрукувати і не перечитувати, бо виправитися можна через хвилину іншим листом.
Особисто мені у листах подобається процес чекання. Доречи, його ж я й ненавиджу більше за все. Прикольно. Свої листи я не ношу на пошту, не облизую язиком, щоб запобігти тому, що лист може загубитися, маю на увазі не заклеюю, не підписую кому мій лист і від кого, бо все це робить техніка за мене.
Раніше було круто. Лист треба було написати чорнилом або ручкою, яка могла закінчитися в найнепередбачуваніший момент. Тоді треба було пробити конверт. На ньому теж ручкою написати отримувача і відправника, тоді ТАВРУВАТИ цей конверт маркою. Це жахливо. А може листу не подобалося таврування? Йому не подобалися марки з радянськими космонавтами і ботанськими гербаріями, може йому хотілося марку з зображенням жіночих губ, щоб приємніше було нести лист.
Треба було чекати відповіді місяцями а то й більше. Не можна було (оскільки це було б буржуйством) написати просто "доброго ранку", оскільки моє "доброго ранку" дійшло б через місяць і вночі. Це було б недобре.
Тому я люблю чекати листи хоча б тому, що їх не доводиться чекати по півроку.