Тут от яка справа... Коротше дружаня мій "помирає" в офісі. Іпричиною тому... залізна дорога. А точніше її гравці у хфутбол. Допоможіть журналісту вигадати заголовок.
http://bes-komentariev.livejournal.com/76153.html?view=651897#t651897

Це просто хіт. Допоможіть дівчиньці з 2-го класу намалювати буряк будьласка.
http://veliss.livejournal.com/31243.html?view=567563#t567563

Глянув і зозчехлився, чому останнім часом тут мело записів. Я просто переїхав ось сюди
http://bilchenia.livejournal.com

Вчора хотіли купити квитки на Вінницю. Не змогли - їх нема. Купили до Києва, а з відти будемо на собаках-автостопах добиратися на шешори. Романтика подорожі нах...

Коли щось робити не можна - то кажуть, що цього робити не можна. Коли щось робити не можна, але дуже сильно хочеться, то кажуть, що трошки можна. А як бути, коли дуже сильно хочеться, але всеодно не можна. От мені дуже хочеться курити, але після цигарки буде печія, якої я не хочу, і тому не можна. Як бути?

Хочу подякувати моїм друзям no_die_no_life, Veresen, wisenheimer,
за те, що ви подзвонили мені о 02:33 ночі і розбудили всіх моїх сусідів по купе, а вони мене зненавиділи ще більше, ніж на передодні.
Давно мені ніхто не звонив пів на третю, з питанням: "Чьо нє спіш", - вживаючи при цьому цілу купу матюків, які я зпросоня навіть не запам"ятав.
Низький вам уклін.

Вчора їхав на трамваї від зупанки Пушкіна до Бульвара Центрального. На зупинці стояв старенький дід, років 60-ти на вигляд. Серед всієї маси людей чомусь саме він запав мені в око. Одягнений він був так, як одягався мій покійний дід: старий бриль на голові, якась ситцева сорочка-шведка, старенькі штани і (що найголовніше) сандалі. Таких сандалей зараз вже не знайдеш - їх випускали раніше. Такі - з двомі дірочками по обидва боки носка. Цей дід чомусь підійшов до мене, спитавши чи не дуже я зайнятий. Спочатку я думав, що він п"яниця, бо чого б це він до мене підходив? Але, навіть запаху перегару не було чути. Цей дід у мене запитав, як він виглядає і чи не схожий на бомжа. Я сказав, що ні. тим більше, що люди одягнені по-простому, в зовсім не модні, а тим більше старі речі, викликають в мене більше довіри, ніж пригламурнені модники.
Тоді цей дід почав мені розказувати, мовляв:
Мені 69 років, півтори року тому в мене померла дружина. Живу на Лівому, от і чекаю трієчку. А у школі в мене було шкільне кохання. Не бачилися вде більше сорока років. Днями купував картоплю на Анголенко і зустрів її. Що дивно - ми впізнали один одного. Домовилися зустрітися. Я купив квіти (вона працює на Пушкіна перукарем [якщо чесно, я не бачив 79-тирічних перукарів, але діду повірив ], приїхав до неї нароботу, щоб зустріти). А вона мені з порогу каже: у чому це ти вдягнений? Такі шапки вже ніхто не носить! В сандалях таких тільки бомжі ходять, і взагалі - ти що не міг краще вдягтися? Позориш тепер мене перед колегами... Я кинув квіти в урну...
Поступово дідові на очі нагорталися сльози. В цьому місці підійшов трамвай "трійка" (два своїх трамваї я вже пропустив). Ми сіли і дід продовжив:
- а тоді каже мені вона: "Від тебе й толку в ліжку не буде, вже мабуть не стоїть, і сміялася. А я їй сказав, що після таких слів ні в кого не стоятиме і мовчки вийшов. А вона ж, доречі, мого року - їй теж 69.
Тут я під"їхав до своєї зупинки і вийшов з трамваю. Стояв і дивився, як він рушиьб у напрямку на Запоріжжя-Ліве. Пізніше подумав, що не треба було виходити, бо діду нема з ким і поговорити. а найгірше, що дома його ніхто не чекає. А мене чекали... Ну можна ж було передзвонити і сказати, що запізнюся, мене б зрозуміли. А от діда жалко. Дуже жалко. Ми вчора навіть розридалися трошки з цієї історії, міркуючи, як воно, почути такі слова у 69 років?

В тому році не попав:( До того про таке чув лише по ящику:( До-до того такого взагалі не було:(
Тепер воно є. Боявся, що мене керівництво не відпустить, але все путьом. Ми їдемо на ШЕШОРИ!!! В містечко Вороб"ївка, що на Вінничині.
Делегація поки не велика - вдвох з Максом, в когось є ще бажання поїхати на
?

Так виглядав один з найповажніших людей, що зробив чи не найбільше для становлення України:
[300x360]

Герой зі своєю ватагою:

[500x234]

Так виглядає його барельєф на могилі на кладовищі Пер-Лашиз:

[327x455]

А нам хотіли заборонити навіть гульнути на його землі. Нажаль, в мене немває стидливої фотки меморіальної дошки Нестора Івановича у самому Гуляй-Полі. Коли сфотаю - обов"язково викину сюди.


За фотки вдячний сайту makhno.ru

Більш приємної звістки я давно не мав змоги почути. А от про те, що ще феноменальне свято буде, я довідався з перших вуст.
Порився в телефоні і знайшов номер Юрка Покальчука. Щоправде, додзвонитися йому з першого разу не вдалося - спрацював автовідповідач. Знаючи, що Юрко - відповідальна людина, я в цьому вчергове переконався. І приблизно через десять хвилин він сам зателефонував мені в редакцію. От такий в нас вийшов діалог:
- Це Юрко Покальчук, ви мені дзвонили?
- Так. Я, якщо пам"ятаєш, Тарас з Запоріжжя, ми познайомилися ще в Гуляй-Полі... Потім у Львові ще пили за знайомство:)
- А, ну звісно, пам"ятаю. Як справи?
- Та не дуже. Власне дзвонив я тобі ось чому: хотів взяти твій коментар щодо того, що влада заборонила проводити фест у Гуляй-Полі...
- Як заборонили? Коли?
- Ну десь тиждень тому була така заява.
- Якщо чесно, я чую це вперше. В Гуляй-поле збирався, навіть відпустку свою підігнав спеціально! А чому заборонили?
- Кажуть, молоді п"яної багато було, матюки, вульгарність...
- От що я думаю. Перше: Помилки бувають у всіх. Недоліки були і в нас. Я ще зрозумів, якби влада нам вказала на недоліки, а просто так заборонити, навіть не дозволивши виправитися... Друге: думаю, тут спрацювали місцеві амбіції. Люди подумали просто, навіщо нам всякі Жадани, Покальчуки і Донії, коли є місцеві таланти. Можливо Гуляй-польці вважають, що краще було б там виступити місцевим колективам. Це їхнє право.
Третє: товариші, ну ми ж не в совку живемо! Забороняти через матюки - це якась совєтська психологія. Можна було поставити якісь умови і ми б їх дотрималися. І де, з рештою, можна знайти фестиваль, на якому немає підпитої молоді? Бухаємо, бо є нагода.
Я не заперечую, що з Подерв"янським ми трохи перегнули палицю, можливо його треба було не на стадіоні ставити. а десь в павільйоні, куди б прийшли прихильники його творчості. Крім того, це не просто матюки - це високоінтелектуальні твори, і мат інтелектуальні люди сприймають там як жарт.Це ж не той мат, яким гилять на бабусю в автобусі п2яні мужлани.
Крім того, заборона подібного дійства - ніяк не прикрашає запорізьку владу і Запорізьку область. Люди навпаки зїхалися зі всієї України! Імідж Запоріжжя різко зріс!
Окремо хочеться відмітити, що зараз ми говоримо про Махна, як про ідеал української революції, і заборонити на його батьківщині фест в його честь - абсурд! Про нього знають у всьому світі (маю на увазі про Махна), в усьому світі могли б знати і про цей фестиваль. Багато людей зі всієї України, що там були, взагалі вперше дізналися про Гуляй-Поле! Воно себе пропіарило.
І наостанок: День Незалежності з Махно буде у будь-якому разі. Якщо не в Гуляй-Полі, то у Пологах, це не так вже й далеко і, здається, від Запоріжжя ще ближче. Я, Юрко Покальчук, відкрито кажу - заборонити проводити подібне свято - абсурдно і ганебно. Дуже соромно за всю Запорізьку область!
- Дякую.
- Дякую, що хоч сказав, я зараз буду дзвонити Донію, будемо щось вирішувати.
Тарас БІЛКА, газета "МИГ"

Пощастило мені таки... Нещодавно тільки повернувся з Криму. Був там у відпустці. І знаєте що? Там яісь дивакуваті люди... Ну от самі подивіться:

1. містечко Партеніт, територія бази МНСників "Крим", другий лікувальний комплекс. Цікаво, від чого там лікують...
[700x523]

2. місто Алушта. От таку фігню ми знайшли, жаль що запізнилися на кілька днів, а так би я хотів сходити, особливу увагу зверніть на передостанню строчку: "Смех и юмор Ленина". Да... круто він свого часу пожартував у совєтському союзі:)

[700x523]

3. Найгірше що я бачив у своїй подорожі... м. Севастополь, зупинка транспорту неподалік панорами... Жаль, нема ни них дивізії "Нахтігаль"!
[700x523]

Не маю нічого проти, тобто, звичайно, маю проти, і, навіть, все. Але завжди і всьому є своя межа. Ну склалася так історія, тут нічого не поробиш, ну була це колись їхня територія, але ж завжди треба поважати ту землю, на якій ти живеш. Це я кажу про Севастополь.
Недавно нам непощасливилося там побувати. Там є все для типового міста-пережитку пролетаріату. У них там своя якась держава з совковими принципами і зросійщеним розумінням всього. Якщо ти говориш українською мовою – пиздуй до себе у країну і там говори, а Севастополь – не твоя країна. Принаймні вони там всі так думають.
Є там дивна будівля під назвою «Дом Москвы», а нафіга? Є там пам`ятник дивний: потяг стоїть, до нього причеплено кілька вагонів, на одному з них великий напис «Смерть фашизму!», на фіга… Довбані пролетарі! Вони там живуть не у нашій країні, суки. Вони просто живуть на українській землі і території, але не в українській державі. Не знаю, може й не всі, але ж більшість – це однозначно.
Найбільше мене здивувало оголошення на зупинці (його фотка буде пізніше), текст приблизно такий: «Севастопольцы, не позорьте честь нашего города, повсеместно срывайте окупационные бандеровские флаги». Це нормально? А я навіть змоги не мав порадіти побаченому, хоча б одному, червоно-чорному стягу…
Нам потрібна диктатура, хто б що не казав. Поки не буде диктатури, не буде порядку і у всій державі. І, обов`язково, нам потрібні масові розстріли.
Нам потрібна диктатура, хто б що не казав…

От підказав мені Макс адресу. Виявляється, Сєрьога Жадан веде свій блог. Викладає туди свої нові писульки. Досить цікаво.
От:
http://blog.korrespondent.net/author/sergey_zhadan/

Як я прої**в шашлик

Проїбати шашлик – це не просто мистецтво,
Це – ціла філософія.
(це написав я)

Нещодавно ми їздили на вилазку. Це була не попсова накручена штука – це був справжній відпочинок: з річкою, лісом, малою кількістю людей навкруги і, звичайно, шашликом. Гадаю, найперше що треба зробити, коли ти приходиш на природу і хочеш з нею єднання, аби відчути ауру і позитивну енергетику – це вимкнути мобільний телефон, щоб тебе не задовбували всякі там… Ще краще його взагалі не брати, але час від часу доводиться стежити за часом, а годинника в жодного з нас чотирьох не було. Тому телефони час від часу таки доводилося вмикати. Та й то дуже рідко. Вночі ми, навіть, грали у просту гру «вгадай котра година», жоден з нас точний час не вгадав – і це було прекрасно.
Друге – не брати в жодному разі капці, ходити босяка по піску, траві і соснових гілках. Ходити босяка по землі – це одна з моїх найулюбленіших справ (ще я люблю пити томатний сік зі сметаною, але до вилазки це не має жодного значення).
І от, після вечері, ми почали ритуальне приготування м’яса...Читать далее...

Не знаю чому, але не люблю користуватися фотоальбомами на блогах. Тому, власне, і викладаю фотки сюди. З маленькими коментарями. Всі картинки мають не маленький розмір. Це зроблено свідомо, для того, щоб краще було видно деталі робіт.
№1картинка називається "Я чекаю". Весь хіт в тому, що викладено це все з тисяч дитячих іграшок. Дуже символічно: янгол з дитячих іграшок... Мабуть тут такий збіг, що янголи душевно-чисті, і діти теж душевно-чисті і безгрішні. Думаю, саме тому викладку зроблено з дитячих іграшок:
[640x699]

№2Дуже не з дешевих задоволення такого арту. Теж одна з найцікавіших робіт. Цікава вона була мені не тим, що зображає Маяковського, а тим, що його портрет викладено з чорної ікри. Що ж... у багатих свої причуди:)
[440x698]

№3Дуже цікава робота, хоча на перший погляд цікавості її і не жуже видно. Зображений атлас (Атлант) тримає на плечах світову кулю (Землю). Картину зроблено з механічнах деталей. Особливої уваги, на мій погляд заслуговує кілька деталей:
1) цікаво золбражено волосся під пахвами. Воно тут у вигляді пружин
2) на перший погляд цього не видно, але коли збільшити картинку, то можна побачити, що всі відтінки зроблено майстерно з гайок, шурупі і годинникових коліщаток(дивіться на живіт та м"язи рук)
3) велика філософія. Земля викладена з побутових, життєво-необхідних предметів, як то колеса, драбити, навіть є бензинна каністра. Думаю, це все уособлює людську динаміку життя і постійний рух.
4)просто капєй! в середині Землі знаходиться скорпіон(він не викладений, а точніше, викладений з пустоти простору). Що це уособлює точно не знаю. Втім, кожен робить висновки для себе свої.

[578x699]

№4Нічим особлоивим ця робота не відзначена. Просто мені сподобалось Теж іграшкові солдатики, але... Терпінню і всидчивості Віка Муніса я можу лише позаздрити. Оригінальний розмір роботи в музеї десь приблизно, метри два на півтора. Заслуговує уваги.

[581x699]

ПостСкриптум. Всі ці картинки відскановано з каталогу, що я взяв в самій галереї. Не підписую їх свідомо, аби не партачити тим, хто хоче їх запозичити. Але зіслатися на мене зайвим не буде:) Жартую, звичайно.
Насолоджуйтеся мистецтвом. Офіційний сайт галереї Пінчука: www.pinchukartcentre.org

Днями мені пощастило побувати у Києві. Їздив я туди не на всілякі псевдо-майдани і тому подібні демонстрації. Просто довелося бути у столиці України по своїм справам. Видалося в мене дві вільні години до поїзда і я вирішив відвідати арт-галерею Пінчука. Не пожалкував ні краплі!
Зараз в галереї виставлено роботи культового бразильського фотохудожника Віка Муніса. Потрясіння я очикував, але не на стільки! Наприклад мене вразило кілька феноменальних робіт:
[460x374]
наприклад "подвійна Мона Ліза" (робота 1999 року) зроблена під впливом Вархола, але... картина намальована варенням (ліва частина) та горіховим маслом (права частина)

[460x576]
робота "Іграшковий солдатик" зроблена у 2003 році. Суть її в наступному: іграшковий солдатк викладений з тисяч іграшкових солдатиків.
Цей список можна продовжувати, ще там був Маяковський, зроблений з чорної ікри і купа всього цікавого. Фотки будьть трошки пізніше.

На картинці знаходяться дев"ять медведав. Спробуйте їх знайти і ви...
[450x489]

Гуляти ми любимо по-різному. Приклад - субота.
Спочатку чоловічим складом ЦБО ми пили пиво, потім горілку, потім ще пиво (щоб було нормально), але всі так і залишились тверезими. Стояли собі на парапеті біля КІТа на "Україні" і тут почалося...
Підійшов якийсь мужик, сказав що хоче поспілкуватися. Почав травити якісь тупорилі анекдоти, а потім взагалі! Щоб перевірити, чи є у одного мого друга в роду казахи, він вимірював йому ніс і вуха!
Далі - більше!
Почав прогружати нас лекціями про Бога, а бачачи, що це безрезультатно, грузив про жидомасонство!!! Стіляв цигарки і випрошував пиво. Безрезультатно.
Потім нагнав на іншого мого друга, сказав, що він (друг) - єврей, а цей міфічний дядько - німець і 60 років тому він вкатав би макса під землю на Бабиному Яру!!!
А потім, побоюючись за свій ніс, він рушив додому, правда кілька раз повертався, а ми його все відправляли і відправляли.
Пісєц, бувакють же унікали!!!
ПиСи. Перевірено на собі: о другій ночі маршрутки ще ходять і не такі вже й пусті:)

Американский рэппер 50 Cent на днях подтвердил свое намерение записать трек совместно с британским певцом Робби Уильямсом. По мнению 50 Cent, у британца есть все задатки, чтобы стать хорошим исполнителем хип-хопа. "У него отличный голос и вместе мы смогли бы неплохо показать себя", - заявил популярный американский рэппер.

"Люди хотят услышать наш дуэт или что-то вроде этого - и почему бы нет? Робби сам не чужд хип-хопу и хочет попробовать сделать что-то в этом стиле", - добавил 50 Cent. Сам Робби Уильямс также не прочь поработать с рэппером. "Я думаю, что мы с 50 Cent могли бы что-нибудь сделать вместе", - заявил британский музыкант.

"Он немного напоминает мне Тайсона – тоже спокойно так с тобой разговаривает, а потом – бац по голове… Мне всегда хотелось бы иметь таких друзей. Он как медвежонок. С пистолетом", - добавил Робби Уильямс.

Стоит отметить, что новый, третий по счету альбом 50 Cent "Curtis" появится в июне 2007 года. А Робби Уильямс, в свою очередь, может в скором времени получить награду за свой сингл "Rudebox". Это будет не награда "за худший альбом года", которая досталась ему от журнала NME, а музыкальная премия Ivor Novello Award.
http://svegak.ru