Я не знаю, чого мені не вистачає...Давно хотілось зими, давно хотілось, щоб на вулиці лежав сніг, щоб мороз ніжно пробігся по щічках, щоб можна було згадати дитинство та поваляться із друзями в снігу, покидати сніжки, але...
Прийшла зима і все стало, як раніше... Не довподоби холод, не подобається те, що мерзнуть вуха, руки, гупи обвітрюються... Не можна пройти спокійно по вулиці. Люди стають схожі на мурашок, що кудись поспішають, хватають свої маленьки життеві радощі та бігуть до своїх маленьких осель. Найгостріше це видно, коли приходе справжня зима. І навіть посміхаючись соничку у віконичку, тебе не за які ковріжки не витягнеш на вулицю, де прийшла справжня зима!!!
Мабудь так устроєно людство, таке примхливе та вередливе до всього, що вчиняє дискоміорт.