Здається, що часом ти помічаєш те, чого крім тебе ніхто і не хтів би побачити. ось так буває з тими, хто переконує себе в своїй нечемності. Я так насправді думаю, бо часто світ бориться за своїх геніїв! Я би була дуже рада, як би світ насправді помітив де яких людей навколо мене, що є того гідні. Мені здається, що не має більшого нещасття ніж не дооцінювати себе та не цінувати своє справжнє.
Але ось тут, саме тут, виникає питання з ким ми є справжні, а з ким ні? Кому крім себе можна показати то своє справжнє? От так просто, часто граючи, ми руйномо те, чого ще й не було. Бо рідко звикли бути відвертими.
Що стосовно мене, я боюсь відкритись світові, щоб потім отримати черговий удар нижче пояса. Я не стосовно геніїв, а стосовно відкритості та справжності.
Так буває з тими, хто відчував хоч раз, що є дружба та справжне кохання. Мабудь, коли в тебе є справжні друзі. тобі не приходиться мовчати. Але з іншого боку, як раз в таких ситуаціях, коли ти дуже любиш, хочеш захистити людину від проблем та вланих переживань. Бо тоді починаєш себе відчувати егоїстом, як нагружаєш її.
Але я б не хтіла. щоб мої друзі мене берегли, бо власне мені цікаві всі їхні переживання та події.
Ні, я справжня егоїстка, але я насправді люблбю своїх друзів та сумую за ними, бо зі мною вони збільшості справжні! Я люблю своїх чотирьох найкращіх друзів та присвячую їм ці всі слова, бо ви мої генії, справжні та відкриті! Моя Санечка та Нюсічка, Масік і Більчонок.