• Авторизация


Притча: ЦЫПЛЕНОК И ОРЕЛ 28-03-2014 16:15 к комментариям - к полной версии - понравилось!


[600x425]

Притча: ЦЫПЛЕНОК И ОРЕЛ

Жил на свете фермер, занимавшийся разведением кур.
Еще одной его страстью было скалолазание. Однажды,
карабкаясь на очередную скалу, он наткнулся на
огромный выступ. На этом выступе лежало гнездо, а в
гнезде – три больших яйца. Орлиных яйца.
Он знал, что поступает абсолютно нелогично и, конечно,
неправильно, но заманчивая перспектива оказалась
сильнее разумных доводов, и он взял одно из яиц и
положил в рюкзак, оглядываясь, нет ли поблизости их
мамаши. Потом он спустился вниз и, вернувшись на
ферму, подложил орлиное яйцо к курам.
В эту ночь мама-наседка сидела на очень большом яйце,
равного которому не было ни в одном курятнике. Петух
был очень горд этим.
Через некоторое время яйцо треснуло, и малыш
увидел свет. Он повернулся на тоненьких ножках и
увидел наседку.
- Мама! – воскликнул он.
Орденок рос со своими братьями и сестрами цыплятами.
Он научился всему, что должен уметь цыпленок:
кудахтать и клевать зерна, тыкаться клювом в грязи,
чтобы найти червяка или что-нибудь съедобное, шумно
хлопать крыльями и пролетать несколько футов в
воздухе, прежде чем плюхнуться в пыль. Он свято
верил во все, во что должен верить цыпленок.
Однажды на закате своей жизни, орел, который думал,
что он цыпленок, поднял глаза к небу. Высоко-высоко,
в прозрачных воздушных потоках, широко расставив
мощные золотые крылья, парил орел.
- Кто это? – спросил старый орел, обратившийся к своей
соседке по ферме. – Он великолепен. Сколько силы и
изящества. Столько поэзии в каждом взмахе крыльев,
в каждом движении.
- Это орел, - ответила курица, - король птиц. Это
небесная птица. Но мы, мы просто куры, мы птицы земли.
Так случилось, что орел жил и умер курицей, потому
что всегда думал, что он – курица.

[609x700]
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (60): вперёд»
vit4109 28-03-2014-16:24 удалить
Замечательных выходных!
великолепная притча,в какую среду попал...тем и стал....жаль Орла
Да уж. Не дали Орлу самореализоваться в небе. Зато получил уважение в курятнике. Как говорится: синица в руке.
Ответ на комментарий vit4109 # Благодарю! Взаимно!
Ответ на комментарий ГАЛИНА_ВОЛГИНА # Верно...
Ответ на комментарий Rishon # Пожалуйста!
Ответ на комментарий ПростоАстро # Вот как бывает, когда в твою судьбу вмешиваются другие...
Нагваль 28-03-2014-16:43 удалить
Саи Баба сказал:" У тебя должна быть такая вера - "Я выпью океан".
Ответ на комментарий Нагваль # Вера прежде всего..
СВера 28-03-2014-16:44 удалить
ПЕЧАЛЬНО... А ВЕДЬ БЫВАЕТ...
Так и у людей: Бог создал человека свободным, а он всю земную жизнь находится в рабстве и не знает, что он царь, а не курица..
Ответ на комментарий СВера # Конечно бывает...
Ответ на комментарий Таточка-Танюша # Действительно...
Ответ на комментарий Сергей_Удачин # Сергей_Удачин,
Орли44 28-03-2014-18:08 удалить
Рита_Мерзлякова,
Перед собой надо ставить большие цели тогда ты
будешь парить как Орёл,несмотря на то что тебя
вырастила Курица...
Орли44 28-03-2014-18:09 удалить
Рита_Мерзлякова,
Риточка,благодарю за поздравление.
Здоровья,счастья ,благополучия и удачи!
Ванда 28-03-2014-19:05 удалить
Поучительно. Спасибо.
Ledi__Sonata_7_ 28-03-2014-19:08 удалить
Интересная притча!
Ответ на комментарий pro100_MarinkA # Пожалуйста!
Ответ на комментарий Орли44 # Это верно..
Ответ на комментарий Орли44 # Будьте счастливы!)))
Ответ на комментарий Ванда # Пожалуйста!
Ответ на комментарий Ledi__Sonata_7_ # Очень..
апорт 28-03-2014-19:21 удалить
Замечательная притча, спасибо Рита
ЗРОЗУМІЙ, ЩОБ УВІРОВАТИ,
ТА УВІРУЙ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ.

Аврелій Августин.
..........................................................................................



Про те, як МИШЕНЯТКО став жити з ЇЖАКОМ

У теплому в тиши темному підвалі
Жили сірі миші - добро наживали.
Сірий мишенятко був їх сіночок,
Мерз він в підвалі - слабкИй паросточок.
Мишенятко не тихий, та й негучній,
Не ті, щоб дурний, но… не Розумний,
Був не смилівій - ні чорний ні білий -
Звичайний мишенятко з тонким хвостом,
Сіра шубка, та вушка сторчком.
Сонца промені нору зігрівало
Золотому світла до себе затягало.
Що можна було мишеняті бажаті,
Йому б спокійно жити пожіваті.
Мишенятко порушив мишачій звичай,
Сонце назустріч з норки він вийшов,
Пізно дізналася про цЕ рідня,
Мишенятко гуляє Серед Білого дня.
Лазурне небо вібліскує над ним,
Кличе Безодня - блакитна синь.
Повітря нагрітій до зірок струмує,
У небі міготять птахИ - не сумують.
Тихесенько так мишеня шепотів:
Я адже ні разу так не злетів.
Хочу навчітіся я швидко літаті,
Так само як птах крілатім я стати.
Безглузда життя в підвалі з мишамі,
Треба посперечатіся в польоті з орлами,
Піднятіся стрімко під саму блакить,
І землю побачіті, хоч бі на мить.
Вірослі раптом на спіні у мишенятко
Крила Великі з тугою перетінкою,
З міцної и тонкою шкірою скріпучої -
Він ставши не мишей, а Мишею летючої.
Вісь вже в небо мишенятко занурівсЯ,
Поруч зі свистом проносяться птиці.
Щаслів мишенятко - ВІН у небі літає
І врізався відразу в весЕлу зграю.
Над гірською вершиною він гордо тремтіть,
Щастя в серці яскраво горить.
Раптом чує він злісній клекіт пернатих:
Літає як птах, сам з пащею - зубатий,
Ні пір'я, нІ дзьоба, гладкий як камінь.
Дивись- то це миша!
Знахабніла, - бажає посперечатіся з царями - орлами!

У небі нашому не потрібно мишей!
Бійте її, та женіть в зашій.
Зграя птахів на мишенятко напала,
КрИлами била, клювала, щипала.
Мишеня заклювалі, - на землю він впав,
Раптом побачив знайомий підвал.
У пилку віддіхався, и щасливий вітаті:
Він вдома і знову хоче літаті.
Від шуму прокинув всі миші в підвалі,
Скочій з переляку, у темряві засновали?
Я Свій! Мишенятко! Синочку я ваш!
В страху кинувся батько и мати.
З луг стірчать Лише очі й вуса,
Шепіт и шелест, хвіст и носи.
Дівіться, дівіться - він без хвоста,
Очі не такі, забарвлення не та.
Зроду таких не було мишей,
Гнали мишенятко з підвалу втрішій.
Миші натовпом на мишенятко напали,
Кусали, штовхалі, пищали, щипали,
Зхати рідного мішенятко прогнали ...

У руїнах старих, де цвіль бруд и тиша,
Живе в напівтемряві летЮча миша.
Чи не бігаті їй Більше в підвалі з мишамі,
Чи не бачіть птахів, - літає ночами.
Лиха роковина- жахліва і Втрата,
Нема назавжди, - ні батько і мати,
Мишенятко Своїм птахи не візналі,
Поверненння у нірку рідну немає.

У руїнах старих оточен в чужом
Живе як уміє МИШЕНЯ з ЇЖАКОМ.
....................................................................

Самое тихое и безмятежное место, куда человек может удалиться, - это его Душа.
Почаще же разрешай себе такое уединение и черпай новые силы.

Многое выигрывает тот, кто не смотрит на то, что сказал, сделал или подумал его ближний, но лишь на то, что он делает сам!

МАРК АВРЕЛИЙ
Ответ на комментарий апорт # Пожалуйста!
Орли44 28-03-2014-23:24 удалить
Рита_Мерзлякова,
Прекрасных выходных с хорошим настроением.


Комментарии (60): вперёд» вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Притча: ЦЫПЛЕНОК И ОРЕЛ | Рита_Мерзлякова - Дневник Rita Koci | Лента друзей Рита_Мерзлякова / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»