?

Ништяк.

ауди6 дорого да и мазда6 тоже

Raul, бекинсейл охуенна, но сходи в бар и вспомни джесику альбу.

Тато! По инициативе Клима Чурюмова одна из планет названа "Кобзар"!

Cheng, сраун - это уж к пенсии.

Ответ на комментарий Крыса_Азар #

Исходное сообщение Raul Malcolm_X, шестерку надо брать, чудо просто

Да, шикарная машинка. Но, во-первых, ценник выше того, чем располагаю; во-вторых, децл смущают новаторские движки.

Но смотрится офигенно, слов нет. За такую внешность можно простить и небольшую тесноту, и почти отсутствующий багажник.

Ответ на комментарий Романисти #

Исходное сообщение Романисти Тато! По инициативе Клима Чурюмова одна из планет названа "Кобзар"!

Дуже гарна новина, я рахую!

Ответ на комментарий Романисти #

Исходное сообщение Романисти Тато! По инициативе Клима Чурюмова одна из планет названа "Кобзар"!

а могла быть "Абырвалг".

В КАЗЕМАТІ Моїм соузникам посвящаю Згадайте, братія моя… Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали. І, певне, думали: «Коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі?» Ніколи, братія, ніколи З Дніпра укупі не п'ємо! Розійдемось, рознесемо В степи, в ліси свою недолю, Повіруєм ще трохи в волю, А потім жити почнемо Меж людьми, як люде. А поки те буде, Любітеся, брати мої, Украйну любіте І за неї, безталанну, Господа моліте. І його забудьте, други, І не проклинайте. І мене в неволі лютій Інколи згадайте. [1847, Орська кріпость] I Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені бог Красу – карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій. Ані братика я, Ні сестрички не знала, Меж чужими зросла, І зросла – не кохалась! Де ж дружина моя, Де ви, добрії люде? Їх нема, я сама. А дружини й не буде! [Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург] II За байраком байрак, А там степ та могила. Із могили козак Встає сивий, похилий. Встає сам уночі, Іде в степ, а йдучи Співа, сумно співає: «Наносили землі Та й додому пішли, І ніхто не згадає. Нас тут триста, як скло! Товариства лягло! І земля не приймає. Як запродав гетьман У ярмо християн, Нас послав поганяти. По своїй по землі Свою кров розлили І зарізали брата. Крові брата впились І отут полягли У могилі заклятій». Та й замовк, зажуривсь І на спис похиливсь. Став на самій могилі, На Дніпро позирав, Тяжко плакав, ридав, Сині хвилі голосили. З-за Дніпра із села Руна гаєм гула, Треті півні співали. Провалився козак, Стрепенувся байрак, А могила застогнала. [Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург] III Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: «Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись». Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені. [Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург] IV «Не кидай матері!» – казали, А ти покинула, втекла. Шукала мати – не найшла, Та вже й шукати перестала, Умерла плачучи. Давно Не чуть нікого, де ти гралась; Собака десь помандрувала, І в хаті вибито вікно. В садочку темному ягнята Удень пасуться. А вночі Віщують сови та сичі І не дають сусідам спати. І твій барвіночок хрещатий Заріс богилою, ждучи Тебе неквітчану. І в гаї Ставочок чистий висихав, Де ти купалася колись. І гай сумує, похиливсь. У гаї пташка не співав — Й її з собою занесла. В яру криниця завалилась, Верба усохла, похилилась, І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла. Куди полинула, де ділась? До кого ти перелетіла? В чужій землі, в чужій сем'ї Кого ти радуєш? до кого, До кого руки приросли? Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати… Благаю бога, щоб печаль Тебе довіку не збудила, Щоб у палатах не найшла… Щоб бога ти не осудила І матері не прокляла. [Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург] V «Чого ти ходиш на могилу? — Насилу мати говорила. — Чого ти плачеш ідучи, Чому не спиш ти уночі, Моя голубко сизокрила?» «Так, мамо, так». І знов ходила, А мати плакала ждучи. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину саджає, І сльозами поливає, І господа просить, Щоб послав він дощі вночі І дрібнії роси. Щоб калина прийнялася, Розпустила віти. «Може, пташкою прилине Милий з того світа. Зов'ю йому кубелечко І сама прилину, І будемо щебетати З милим на калині. Будем плакать, щебетати, Тихо розмовляти, Будем вкупочці уранці На той світ літати». І калина прийнялася, Віти розпустила. І три літа на могилу Дівчина ходила. На четверте… Не сон-трава Вночі процвітає, То дівчина з калиною Плаче, розмовляє: «Широкая, високая Калино моя, Не водою до схід сонця Поливаная. Широкії ріки-сльози Тебе полили, Їх славою лукавою Люде понесли. Зневажають подруженьки Подругу свою, Зневажають червоную Калину мою. Повий мою головоньку, Росою умий І вітами широкими Од сонця закрий. Вранці найдуть мене люде, Мене осміють. Широкії твої віти Діти обірвуть». Вранці-рано на калині Пташка щебетала; Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило — Вставало сонце з-за могили, Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала, Дочку вечерять дожидала І тяжко плакала ждучи. [Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург] VI Ой, три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру. А найменший Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена — Червону калину. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала, Повсихали три явори, Калина зов'яла. Не вертаються три брати. Плаче стара мати, Плаче жінка з діточками В нетопленій хаті. Сестра плаче, йде шукати Братів на чужину… А дівчину заручену Кладуть в домовину. Не вертаються три брати, По світу блукають, А три шляхи широкії Терном заростають. [Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург] VII Н. Костомарову Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних. Гостей закованих своїх Сердешним чаєм напували І часових переміняли, Синємундирих часових. І до дверей, на ключ замкнутих, І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені Не жаль було давно одбутих, Давно похованих, забутих, Моїх кровавих тяжких сльоз. А їх чимало розлилось На марне поле. Хоч би рута, А то нічого не зійшло! І я згадав своє село. Кого я там коли покинув? І батько й мати в домовині… І жалем серце запеклось, Що нікому мене згадати! Дивлюсь: твоя, мій брате, мати Чорніше чорної землі Іде, з хреста неначе знята… Молюся! господи, молюсь! Хвалить тебе не перестану! Що я ні з ким не поділю Мою тюрму, мої кайдани! [1847, мая 9, С.-Петербург] VIII Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих. [Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург] IX Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло. Подибала стара мати Доню в полі доганяти… І догнала, привела; Нарікала, говорила, Поки в землю положила, А сама в старці пішла. Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка на край села Набік похилилась. Коло пустки на милиці Москаль шкандибає. На садочок позирає, В пустку заглядає. Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату. А колись… Давно колись-то! Рушники вже ткались, І хустина мережалась, Шовком вишивалась. Думав жити, любитися Та бога хвалити! А довелось… ні до кого В світі прихилитись. Сидить собі коло пустки, Надворі смеркає, А в вікно, неначе баба, Сова виглядає. [Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург] X В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Та все-таки якось жилось. Хоть на чужому, та на полі… Тепер же злої тії долі, Як бога, ждати довелось. І жду її, і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить, Людей і господа любить. [Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург] XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! Косаря уночі Зустрічають сичі. Тне косар, не спочиває Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси. Не благай, не проси, Не клепає коси; Чи то пригород, чи город, Мов бритвою, старий голить Усе, що даси. Мужика, й шинкаря, Й сироту-кобзаря. Приспівує старий, косить, Кладе горами покоси, Не мина й царя. І мене не мине, На чужині зотне, За решоткою задавить. Хреста ніхто не поставить І не пом'яне. [30 травня 1847, С.-Петербург] XII Чи ми ще зійдемося знову Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! Нехай і так. Не наша мати, А довелося поважати. То воля господа. Годіть! Смирітеся, молітесь богу І згадуйте один другого. Свою Україну любіть, Любіть її… Бо время люте, В остатню тяжкую минуту За неї господа моліть. [Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург]

Пойду-ка я спатки, а то глаза уже в кучу

Malcolm_X, да, нонешняя шестёрка оченно красива. а чем тебя там двигло сммущает? турбиной? апологет атмосферников?

Xirurg, Malcolm_X, а я вот к пенсии готовится начинаю. лодочку с гаражом присматриваю)

Литва: Россия нагнала на донбасские "выборы" фашистов, на которых негде пробы ставить.

Ответ на комментарий Cheng #

Исходное сообщение Cheng Xirurg, Malcolm_X, а я вот к пенсии готовится начинаю. лодочку с гаражом присматриваю)

и любовницу 18-летнюю непременно!

Литва: знаменитые Грузы-200, которыми в Россию возвращаются молодые люди

Литва ебашит не по детски (с)

Исходное сообщение Xirurg Исходное сообщение Cheng Xirurg, Malcolm_X, а я вот к пенсии готовится начинаю. лодочку с гаражом присматриваю) и любовницу 18-летнюю непременно!

не, с этим хватит думаю)

ржу

Xirurg, тоже также думаю лет 7 за руль не садился

Клим Чурюмов сейчас в Кёльне, со своей помощницей, тоже украинкой, наблюдает за происходящим.

А вообще по соотношения цена качество лучше камри ничего нет

Xirurg, чайзер охуенен просто, ковры в сантиметр

NYY_fan, да она самая

Ответ на комментарий Крыса_Азар #

Исходное сообщение Raul А вообще по соотношения цена качество лучше камри ничего нет

если японка, то да.

Ответ на комментарий Крыса_Азар #

Исходное сообщение Raul Xirurg, чайзер охуенен просто, ковры в сантиметр

знаю.

Xirurg, великолепна альба, но нет в ней чего то, не хватает мне

Raul, сальма хайек. мила йовович. шарлиз терон.

Исходное сообщение Н0К Исходное сообщение Xirurg ну из этих двух зол дустер конечно У другой девочки из компании дастер... довольная... но там не знаю, от чего больше - от машины или от Дастер-клаба )))) Встречаются дастероводы, на рыбалку вместе ездят, еще куда-нить... с моего ДР смылась, было, на встречу этого клуба, муж тока крякнул и немедленно выпил ))

так дастер любят потому, что машина. Подключаемый полный привод, блокирвка 4 на 4, можно оставить передний, высоко сидеть и удобно, если новый, гарантия 4 года. На седанах красивых ездят только лошки. ГОльф тут рекомендовали, новый в 1.3 раза дороже и седан. ТО есть одинокому мэну вполне можно, а у всех семьи.