я би таке з задоволенням носила, справді.
автор шаленства живе за адресою See Mike Draw.

[600x400]

пороздивлятися...

випадково натрапила на божественне – Blackwell Philosophy and Pop Culture Series
тепер у моїй електронній бібліотеці житимуть:

Metallica and Philosophy: A Crash Course in Brain Surgery
(ну, ця штука вже давно живе в мене в бібліотеці)
Terminator and Philosophy: I'll Be Back, Therefore I Am
(як на мене, найкраще названа й оформлена книжка з усієї серії... який декарт лапочка тут)

[265x400] [266x400]

і ще різні інші...

[257x400]мій науковий керівник знову повернувся з канади й самим своїм поверненням змусив світ здаватися трошки кращим. бо з цим світом як: все наче гаразд, і нічого страшного не відбувається, але раптом до тебе доходить, шо уже кілька місяців усе тупо валиться з рук. мій науковий керівник – людина, в присутності якої вистачає натхнення це все позбирати й позбиратися самій.
а ше він знову привіз мені книжку, цього разу – «англійського пацієнта» майкла ондатже, котрий теж, виявляється, канадець. ми так навзаєм збагачуємося знаннями про канадську літературу: я забезпечую його свіжовідкопаними прізвищами, а він мене – паперовими оригіналами. «англійський пацієнт» дивовижно пахне, а ше в нього приємні на дотик сепійні сторінки, трошки темніші на берегах, ніж усередині. правда, виглядає книжка не зовсім так, як на картинці збоку, але я не знайшла в інтернетах нічого, шо виглядало б зовсім так. у кожному разі, шрифти й ілюстрація ті самі.
я, звісно, досі не дочитала девіда гілмора, проте книжки – це те, чого багато не буває. тим більше подаровані книжки. це ж більше артефакт, ніж текст.
правда, я зараз пишу про свого наукового керівника, а сама не знаю, як тепер refer to him – учора наша чудесна кафедра, з якою в нас до цього часу був гіпертрофовано медовий місяць, приступила до виконання буденних подружніх обов'язків і призначила мені іншого наукового керівника. звісно, у самих стосунках із паном романом ніц не зміниться, бо він чи не єдиний зараз розбирається в тому, шо я хочу сказати, й зовсім єдиний, з ким так добре п'ється академічна кава, але це тепер суто неофіційні стосунки. канєшн, не так уже й весело бути канадським професором в україні, коли україна десь мала твій phd. але справа в тім, шо виявилося, шо «мій науковий керівник» – статус більше онтологічний, ніж офіційний. так шо людина, яку я надалі в усіх цих писаннях називатиму своїм науковим керівником, в об'єктивній реальності (якшо така існує) – не мій науковий керівник, як би сумно не було це визнавати. а той, інший... ну шо ж, думаю, я рідко писатиму про того, іншого, а якшо все-таки – ви точно зрозумієте, кого я маю на увазі.
(пішло читати гілмора. має ж бути в цьому житті місце для прекрасного).

така осінь, а вони – зовсім затишні. дівчатка з баранчиками від дейла зентнера.

[319x475] [319x475]

ше...

окей, коли-небудь треба це зробити.

awesome_words – мій перший варіант цитатничка; місце, куди я час від часу, якшо не забуваю, публікую красиві й корисні цитати з різних наукових і не дуже текстів.

free_readings – варіант другий, створений, коли в лібклубі змінилася політика й мені захотілося зробити свій цитатник, з блекджеком і курвами ©. там цитати з усього й побагато.

vonnegut – спільнота (хоча в мене язик не повертається називати так місце, де пишу аж одна я, а читають десятеро людей на тиждень), в яку стягується все, шо я знаходжу про воннегута в процесі роботи з його текстами (моя кандидатська буде теж про нього, так шо тимчасове затишшя триватиме не дуже довго, i promise).

WonderStory – щоденничок для казок, віддам у хороші руки, бо мої нехороші до нього вже давно не доходять.

Spleen_et_Ideal – спільнота про страшне. місцями декаданс, місцями trash-horror.

Дом_Кукол – найперша й найуспішніша (шо не дивно, канєшн) спільнота з усіх, які я зробила. nuff said.

автор – Eric Yahnker
[533x699]