Alexey Bakhtiozin.

[700x700]

інше. теж красиве

...шо я помру пізніше, ніж:
- умберто еко
- ніл гейман
- стівен кінг
- гаролд блум
- тім бартон
- джонні депп
- девід лінч
- ларс фон трієр
- джеймс хетфілд
- стів тайлер
- едмунд шклярський
і це мене страшенно засмучує.

тиждень самроботи, який мав стати тижнем читання, для мене перетворився на тиждень пошуку книг. це в домонтовича в "дівчинці з ведмедиком" було - про те, шо мати книгу значить приручити її, обеззброїти, підкорити собі, навіть якшо всі стосунки з книгою й обмежуються її присутністю. і ті прекрасні книжки, які я знайшла за останні чотири дні, цю тезу прекрасно доводять: я усвідомлюю, шо прочитаю від сили третину з них, але сама їхня присутність робить мені тепло, з ними я почуваюся впевненою.
почнемо зі справжніх, прекрасних, паперових. які пахнуть і шелестять сторіночками.

перша - і, мабуть, одна з найважливіших, бо це справді обсесія, - умберто еко, "поетики джойса" прекрасного видавництва "симпозіум". особливість - текст на листках тільки з одного боку, іншу сторінку віддано на примітки автора (і вона лишається порожня, навіть якшо приміток автора нема). не знаю, чому, але мені це здається якимось підкреслено аристократичним... =)
[200x307]
більше про прекрасне...

усе-таки він притягує.
chris berens

[564x411]

ще...

спочатку роботи кріса беренса мене налякали. є в них шось таке моторошне-моторошне, від чого мурашки під колінами й увесь набір необхідних атрибутів. але водночас глибина його картин притягує - таке враження, наче дивишся на них крізь товщу води, наче от-от - і не витримаєш, зануришся, незважаючи на ймовірність уже не випірнути. втім, це теж сприяє тому, шоб його лякатися.
відразу було очевидно, шо в ньому більше, ніж на поверхні. і знати, шо це відчуття не обмануло, дуже приємно. мабуть, інтертекстів більше - одна з картин ну дуже нагадує даму з горностаєм, наприклад. але наразі ті, в яких я певна, - з бугеро.

[196x392] [217x392]

ще...

Это цитата сообщения lj_peggotty Оригинальное сообщение

Делюсь прекрасным



Что было, если бы Цветаева вела ЖЖ, а Ахматова с Гумилевым ее комментировали. Ну, и там в комментах вообще - сплошной серебряный век и утОнченный срач.


[показать]

http://peggotty.livejournal.com/131572.html

Photographer: Camilla Akrans
Model: Behati Prinsloo

[499x699]

more...

[311x450]
Эрик Берн. Сказка про Красную Шапочку

Жила-была милая маленькая девочка по имени Красная Шапочка. Однажды мать послала ее отнести бабушке пирожок и горшочек масла. Путь пролегал через лес, где она встретила соблазнителя - волка. Девочка показалась ему лакомым кусочком. Волк уговорил ее погулять в лесу, погреться на солнышке и собрать цветы для бабушки. Пока девочка развлекалась в лесу, волк отправился к бабушке и съел старую леди. Когда девочка наконец прибыла, волк, притворившись бабушкой, попросил ее прилечь рядом на кровать. Девочка вскоре усомнилась, что перед ней действительно старая леди. Тогда волк съел Красную Шапочку, очевидно, не прожевывая. Но потом пришел охотник и спас девочку, разрезав волку живот и заодно освободив бабушку. Затем Красная Шапочка помогла охотнику набить волчий живот камнями.
Согласно другим версиям, девочка звала на помощь, и охотник убил волка топором в тот момент, когда волк собирался съесть Красную Шапочку.
Перед нами опять разыгрывается сцена похищения. Могучее животное завлекает девочку обманным путем. Волк любит есть детей, но вместо девочки в его животе оказываются камни. С точки зрения "марсианина", эта история вызывает целый ряд интересных вопросов. Он принимает ее на веру целиком, вместе с говорящим волком, хотя с таковым никогда не сталкивался. Но, размышляя о случившемся, он гадает: "Что все это может означать?" и "Что представляют собой люди, с которыми это могло случиться?"

Сказка о Красной Шапочке с точки зрения марсианина

...Однажды мать послала Красную Шапочку отнести пирожок бабушке, которая жила за лесом. По дороге девочка встретила волка.
Вопрос: какая мать пошлет маленькую девочку в путь через лес, где водятся волки? Почему она не отнесла еду сама или не пошла с дочерью? Если бабушка столь беспомощна, почему мать позволяет ей жить одной в отдаленной хижине? Но если уж девочке обязательно надо было идти, то почему мать не запретила ей останавливаться и заговаривать с волками? Из истории ясно, что Красная Шапочка...

цієї ночі ейсід наснилося хороше. нате хорошого й вам.

Ilona Rankovic на девіантарті

[700x525]

ше багато...

я її тільки-тільки дочитала, а вже хочу продовження.
там таакі метафори!

<< Йоганн зітхнув, перехрестився, прочитав молитву і вже збирався йти, як келійну тишу пронизав гулкій стук, – в таких випадках кажда людина, дажи єслі вона високої духовності, встигає подумать: “Бляха, шото упало”.
>>
<< Діавол із неприхованим подивуванням вирячив очі.
– Нє, ну ви бачили таке, Міхаіл Афанасьєвіч? – проворкотав він. Дето з-під фундамента раздалось приглушене хіхікання.
>>
<< Пильний мячик сонця уже достаточно потрудився, нагрівши окіан до тимператури, када вся риба від сказу начинає кидацця на рибаків, – вечір мєдлінно тянув ковдру на себе, п’яні голоса і гітарні перебори струїлись з каждої другої підворітні, а дето в садах оттачували злобу малярійні комарі. Куба в усі часи славилась етіми насікомими, як і піщаними блохами – нівзрачними, але напрочуд дошкульними потворами, яких Господь створив ексклюзивно для нащадків еспанських колонізаторів, котрі кадато витруїли звідси кілька атлічних індіанських племен, завізши натомість дофігіща негрів
>>
<< Назад він вернувся з ломом, проти якого дажи сили ада виявились безсилі, як каратісти проти атомної бомби.
>>
<< Він нєрвнічав, як куртізанка накануні дня святого Валінтіна.
>>
<< Пять часов утра. Безжальний час, када самий устойчивий організм комизиться і матюкає свого хазяїна, який не хоче спать. Ця абсолютна істіна не стосуїться лише трьох катігорій народонаселення: лунатіков, влюбльонних і спасителів світу.
Впрочім, доктор Падлюччо і його прекрасний учень Міша не задумувались, до якої катігорії вони належать, – їм просто не хотілось спать, як це буває з екзальтіруваними лічностями перед вступним екзаменом в аспірантуру
>>
<< Коли сисадмін спить – це ще не значить, шо він не работає.
>>
<< Сама ж сікрітарша обхватила шию доктора столь цепко, шо у певному ракурсі все це напоминало непрілічну сладострасну позу, характєрну для служебних романів і порнухи. Доктор жи, всупереч такій драматургії, питався одстранить опасне кубло, оджимаясь лівою рукою від підлоги, як Владімір Висоцький. Права ж длань Мішиного наставніка полізла у собствінний задній карман штанов, – нєлєпость цього жеста остаточно руйнувала еротізм епізода, но – як бистро з’ясувалось – наближала його до фіналу.
>>

її навіть купити можна - правда, тіки в електронці, шо мене дуже засмучує. отут.
а ше її однозначно занадто мало =(

Сканер мозку

Зараз у мене в голові відбувається шось таке: [показать] А що відбувається в тебе в голові?

вітні кейн - американська модель - народилася 20 вересня 1956 року в огдені, штат юта. стала дівчиною місяця у плейбої у вересні 1976. знімалася для журналу, коли була студенткою мистецького відділення каліфорнійського університету, а невдовзі після зйомок покинула навчання і приєдналася до релігійного угруповання під назвою "адідам". зараз, кажуть, живе на фіджі зі своїм гуру (може, вже з іншим гуру =)) та рештою його дружин...

[699x472]

ше...

ескізи сергія пояркова. стягнуто тут.

[267x400] [272x400]

ше...

навіть точніше - канадський англомовний синтпоп українського походження.
десь на краю світу, в канадійському монреалі, у вісімдесятих (це якраз той період історії культури, який ейсід уже не дуже любить, - ну бо справді, ви хоч плейбой подивіться, хіба це та красата, яка раніше була?) грав собі гурт Men Without Hats, фронтменом якого був іван дорощук (зараз він уже не грає - ані в гурті, ані соло, а сидить вдома з дитинкою, шо насправді не найгірший вибір, але всьо равно странно). ше там грав брат івана, стефан дорощук, і цілий список інших людей, прізвища яких можна знайти на просторах вікіпедії, якшо трошки захотіти. але іван все одно найсимпатичніший, по-моєму.
ейсід любить синтпоп, кстатє. але тільки в одній іпостасі, яку звуть дейв гехен + депеш мод. а оця своєрідна іпостась синтпопу для ейсід дорога своїм походженням... і способом появи в ейсідовому житті. і шо далі вона грає, то більше подобається. може, ейсід любить більше синтпопу?..
почнемо знайомство з Safety Dance - дуже кльове яскраве відео, і байдуже, шо не занадто якісне.



більше хороших музик

весна справді починається. сьогодні на контрактову виповзли перші вуличні музиканти :)

[699x534]

більше радісних фоток...

хочеться написати про янголів. про чудових і світлих янголів. які часом відповідають на листи і в яких бувають не найкращі дні, через шо потім переживають смішні дурні дівчинки. написати шось хоч би приблизно таке тепле, як те, шо народжується від їхньої присутності. розповісти, як насправді важливо, шо янголи є.
але янголи - невимовні. про них можна тільки думати. потроху. шоб ніхто не помітив, як світяться очі, і не дізнався, шо там, всередині, - присутність янгола...

(цвєтаєва)
Вы столь забывчивы, сколь незабвенны.
- Ах, Вы похожи на улыбку Вашу! –
Сказать еще? – Златого утра краше!
Сказать еще? – Один во всей вселенной!
Самой Любви младой военнопленный,
Рукой Челлини ваянная чаша.

Друг, разрешите мне на лад старинный
Сказать любовь, нежнейшую на свете.
Я Вас люблю.- В камине воет ветер.
Облокотясь – уставясь в жар каминный –
Я Вас люблю. Моя любовь невинна.
Я говорю, как маленькие дети.

Друг! Все пройдет! Виски в ладонях сжаты,
Жизнь разожмет! – Младой военнопленный,
Любовь отпустит вас, но – вдохновенный –
Всем пророкочет голос мой крылатый –
О том, что жили на земле когда-то
Вы – столь забывчивый, сколь незабвенный!

остання строфа - навряд чи про мене... про найважливіше я говорю, як діти. і ніколи не зможу сказати про янголів...

можете мене привітати - в Holy_Art з'явилася перша не зовсім урівноважена особа, яка вимагає або видалити пост із картинами цього чудового дядька, бо вони противні (гидкі?) богові, або змінити назву спільноти, бо я неправильно розумію, шо є святе, а шо святе не є. тішить усе-таки - я знала, шо спокій на нашій вуличці довго не протриває, і прийде рано чи пізно хтось, хто якшо не проповідуватиме сотонізм і розчленування котів, то обурюватиметься, чого це в мадонни циця гола. світ такий передбачуваний :)
це вам трошки гарного. з дуже очевидними християнськими впливами час від часу... хоча почнемо з не-християнського.

as above so below
[440x441]

ше...

флешмоб. я його підчепила в Ratatosk, а вона - ше раніше, тому вселенське зло йде не від нас. (а жалько).

отож.
1. простягаєте руку й берете книжку
2. знаходите в книжці сторінку 93 (традиція каже, шо це найправильніша сторінка)
3. знаходите на сторінці 93 третє речення
4. переписуєте це речення - разом з інструкціями до подальшого використання - собі до щоденника. і сюди можете
5. куди пішли шукати кросіву пафосну книжку? ану діставайте те, шо перше потрапить під руку, і переписуйте звідти

якби я зранку встигла прибрати з ліжка, найближчою книжкою виявилось би шось інше. але нє, і тому - кармічний дмитро наливайко і його бестселер "теорія літератури й компаративістика". дуже концептуальна, багатозначна й захоплива цитата:

Після Другої світової війни відбувається швидкий і неухильний розпад колоніальних імперій західноєвропейських держав, який супроводжувався утворенням численних незалежних держав і пробудженням самосвідомості їх народів, їхньої етнокультурної автентичності.

але як би я з неї не виганялася, це таки цитата, яка відповідає моєму нинішньому дискурсові й охоплює більшість речей, про які я останнім часом думаю (чи з власної ініціятиви, чи перед семінарами).

а шо у вас? :)

The Unemployed Philosophers Guild - місце, адресу якого всім нам треба запам'ятати. раптом вони беруть усіх безробітних гуманітаріїв? :)
я хочу ці штуки. бо ці штуки прекрасні.
по-перше:
[201x370] [168x370]

а шо під катом!

Woodstock 69

[700x452]

by John Dominis and Bill Eppridge