блин,как сегодня скушно,не так как обычно.Я вот уже 2 недели не выхожу из квартиры..ппц,опять дипресняк начался.А из за чего?Из за того что мы растались,что я не смогла забыть,простить,что все наши друзья сделали мну виноватой??7А это я сама себе изменяла,да????Я не хочу всё вернуть, я просто хочу забыть,мы изначально не подходили друг другу.Я люблю дождь, а ты любишь солнце,я хотела быть только с тобой, а тебе меня одной было мало..Знаешь, если ты когда нибудь попросишь прощенья. я прощу,но никогда не забуду как ты мне зделал больно
[640x590]

Жив-був один кіт. Кіт, як кіт, нічим особливо не відмінний, але, на його власну думку, - особливий, гарний та талановитий. А що вже талант! Зібратися посеред ночі зі своєю компанією і нявкати у темряву до сходу Сонця, будячи на багато кілометрів навкруги сусідів і тільки зайвий раз наражаючись на шальний тапок чи, що гірше, мітлу (а від мітл порою бували дуже серйозні проблеми, деякі з них навіть володіли якимсь своїм, власним, розумом і рідко промахувались). Крім того, що він вже був талановитий, Кіт (а саме так його і звали, хоча насправді він мав домашнє ім’я, і взагалі був домашнім. Але про це він волів не згадувати.) ще був дуже гарним і особливим. А особливість його полягала ось у чому- він (Warning!Individual top secret.) був закоханий у Зірку...(!!!)... Так собі, по-котячому закоханий. Він був пухнастим, довговусим, хвацьколапим (що значить- спритним), а вона була світлою, яскравою і Внеземною... І далекою. Дуже-дуже далекою, що з ніякого даху не можливо її було дістати. З вичайно, кіт вже був не маленький і розумів, що йому її нізащо не дістати- на те вона і зірка, але як же хотілось порою її ніжно взяти за лапку, потертися головою об її гладку шорстку, промуркотіти свої кращі сонети їй прямо на вушко... а не стовбичити, надриваючи горло, на даху, надіючись, що вона правильно зрозуміє суть його витворів. Але може воно й на краще, що вона не так близько, боїться її, по-правді кажучи, Кіт, боляче вона вже незвична і невідома... А що як по носі дряпне, коли він до неї наблизиться? Або, ще гірше, образиться, відвернеться, подумає "І на що мені нещастя таке на мою голову?"... Або якщо ще виявиться, що в неї вже хтось є? Вона, треба зауважити, там не одна, він взагалі інколи дивується настільки інші зорі на неї схожі, прям дивина якась... А він на них, і а неї теж, ніколи й не звертав уваги- ну зорі, так зорі, а зараз- тільки цим-сим трохи схожа- так вже "як Зоря". Але Зоря одна, єдина, неповторна і ніде, мабуть, більше в світі немає такої як вона...

Все-таки дивні ці речі: щоб кіт закохався у небесне тіло. Він знав одного кота, який закохався у Місяць (чи, як казав: "у Луну"), так з нього всі коти навкруги сміялись, називали дурнем. ( Тут раптом Кіт згадав, що з нього теж часто сміються, а про його таємне захоплення ще не знають... Хоч він і вважається відомим і популярним, але все одно авторитет жах, який поганий. І він, такий дурень, ще думає, що здатен завоювати серце Зірки!?). І що, врешті-решт, сталося з тим котом? Одні казали, що він з розуму з’їхав, інші- що він помер, бо його п’яний мужик переїхав, ще інші- що він на все наплював, з Луною посварився, друзів кинув і на птахофабрику поїхав. Точніше, його туди якийсь інший мужик доставив- ловити нещасних обшарпаних пацюків... "Е-е-ех, він там, мабуть, ще сметанку на халяву жре-е-е..."- зітхали інші, менш обдаровані долею вуличні коти, дивлячись на далекі вогні міста, неначе птахофабрика знаходиться там.

Але один єдиний Кіт знав правду- він в ній розчарувався. Вона виявилася не такою, як він її собі уявляв, вона була гарною, приємною, таємничою (зовсім як Зірка!), але не такою. Неть. Він не зміг знайти спільної мови. Хоч він дійсно помітив, що вона дружня, привітна, розумна, але вона не була тою, про котру він мріяв. Він усвідомив, що закохався у образ. Не в особистість, не в істоту, не в Луну, якою вона була, а в її образ! Навіть якщо вона насправді була навіть досконаліше його уявлень, все одно- не вона, просто зовсім інша. Звичайно, причин насправді тоді було багато, але суть була одна- він зрозумів, що його почуття було примарною наївною неіснуючою мрією. Не склалося. От така сумна історія. Він так і переїхав, розгубленим, зніченим, в інше місто, нічого не сказавши своїм друзям. Там десь і влаштувався на молокофабрику.

"Мабуть дійсно зараз сметанку жере"- подумав Кіт, але зараз його хвилювало інше- а чи не розчарується в своєму коханні він? Адже він, на диво собі, ще практично жодного разу з нею не заговорив.

Що, ну що, як виявиться: він насправді любив не її, а Образ? Розумної прекрасної, талановитої Зірки, але такої, що тільки "далеко"? Що, якщо це тільки чергове тимчасове захоплення?

Немає, значить, справжнього кохання?

"Любви нет. Есть только Март и много-много хорошеньких кошечек"- сказав один розумний кіт, його знайомий. Його якийсь мужичок собі купив і, кажуть, разом з ним полетів до зорей... Може йому вдалось зблизька побачити її? Може навіть познайомитись, подружитись одне з одним...

Кігті люто зжалися, видерши шматок засохлої облусканої деревини. На пофарбованій поверхні лишилися косі сліди- його кігті... Ох, і чого це він так ревниво завівся? А що як в неї, серед зорей, є свій власний світ, прекрасні знайомі, елітна компанія, більш талановитіші та привабливіші, ніж він, коти...С-с-с-с...коти...ш-ш-ш... А чого це він на них обізлився? Вони й не знають, можливо, про його існування, просто ведуть свій високий спосіб життя...

А він тут, якась роззява, сидить і нявкає, його всі, небезпідставно доречі, обзивають Читать далее...

Настроение сейчас - вибухове,)

Симпатюльки!


[250x276]
[470x640]

Валсінатс

"Д.О.Щ."

Вночі йде дощ...
Все небо вкрили хмари.
Вночі йде дощ...
Всі спати полягали.
І ти стоїш...
Один у самоті.
Ногами у воді.

Всі люди сплять...
І увісні турбот не мають.
Всі люди сплять...
І сни свої спостерігають.
Лиш ти не спиш...
Чому?
Це знаєш тільки ти.

Всі люди сплять...
До тебе їм немає діла.
Всі люди сплять...
Відпочива душа і тіло.
Лиш ти не спиш...
І не відпочиваєш.
Чому?Можливо сам не знаєш.

Та незабаром...
Новий день настане.
І дощ нічний...
Крапати перестане.
Усі прокинуться...
Й на вулицю підуть.
А ввечері всі знов заснуть.

"Такісправи"Життя іде. Люди помирають.
Народжуються діти. Вночі всі засинають.
Вранці прокидаються. Минуле не змінити.
Час ні на мить не можна зупинити.
Від прийнятого рішення багато що залежить.
Кажуть, що згори за нами хтось стежить.
Можливо так і є, але це не важливо.
Іноді так вчасно з неба іде злива.

Майбутнє залежить тільки від людини.
Воно може змінитись щосекунди, щохвилини.
Від прийнятого рішення багато що залежить.
Кажуть, що згори за нами хтось стежить.

Своїм життям живе людина кожна.
На своїх помилках навчитися можна.
У кожного із нас свій світогляд,
На все кожен має погляд.
Життя людини - суцільні події:
Мрії, проблеми, сподівання і надії.
Життя можна по-різному прожити.
Кожну мить можна щасливою зробити.

Майбутнє залежить тільки від людини.
Воно може змінитись щосекунди, щохвилини.
Життя людини - суцільні події:
Мрії, проблеми, сподівання і надії.

З мухи можна зробити слона.
Від натягу може порватися струна.
Коли є слава, - то на всіх начхати.
Наркотики приводять до "холодної хати".
Від самотності можна потрапить в божевільню.
Можна бути залежним, можна бути вільним.
Можна ненавидіти, можна кохати.
Кожен має долю обирати.

Майбутнє залежить тільки від людини.
Воно може змінитись щосекунди, щохвилини.
Від самотності можна потрапить в божевільню.
Можна бути залежним, можна бути вільним.

[699x466]

Хоча більше люблю осінь, та у зими теж є свої привілеї. шалено люблю ввечері гуляти містом, особливо коли падає сніжок, такий білий, пухнастий... У світлі ліхтарів... Це дивовижно... Надзвичайно гарно. А коли є можливість взимку вирватись в гори, - тут взагалі брак слів, захоплення зненацька, великі очі, та непрвторна краса... А коли сніг - то його має бути БАГАТО-БАГАТО,]
[700x525]

Смотреть это видео

Прикольный ролик...А вам понравился?