Слушать этот музыкальный файл

[203x404]
мммммммммммм....

Весняний Галас - Я хворію жовтим листям

Я хворію жовтим листям, що летить в моє подвір’я
Виноградом променистим та червоним надвечір’ям
Їдким димом від багаття та старим-старим горіхом
Восени це моє щастя, восени це моя втіха

Осінь входить в мене сонцем, осінь входить в мене димом
Осінь входить в мене птахом, птахом жовтим, полохливим
Б’ється він у моїх грудях

Я лежу на купі листя, я відірваний від світу
Наді мною небо чисте, а під листям гірке літо
[699x490]

[600x600]

Як можна змиритись з холодом всіх родичів, які в мене є... щоб і не розсваритись з ними назавжди, але й не тримати на них якоїсь порожнечі,...

[480x640]
Був такий от фест,) Дуже кльовий. Дуже-дуже,)) Етно.


Але якось я зараз на все забиваю.... погано...

Вибачте мені будь-ласка....

Так, саме так, я перетворююсь в мотлох...

Слушать этот музыкальный файл

Нажаль вмістилась лише ця... Решта дуже великі, але все таке файне,)))

[300x300]
Колись я збожеволію. Або хтось збожеволіє. В залежності від куту переломлення світла.

Важкі хмари нависають над містом. Асфальт вже почорнів від передчуття майбутньої грози. Ці хвилини перед дощем … Небо сповнене очікуванням, сповненим якимось шаленством... Люди відчувають те шаленство, бо й самі пронизуються ним. Дивний симбіоз.

Дивне бажання – відчинити вікно і звісити ноги над чотирма поверхами міської буденності. Нестерпне бажання. Може, його навіває все той же прийдешній дощ?

Дощ чи не найліричніше явище природи. Дощ як очищення. Дощ як прощення. Дощ як...дощ.

Перші краплі зриваються з неба. Спрагле місто поглинає їх без залишку, вимагаючи ще.

Різні площини.

Крихким олівцем виводжу лірику своїх думок… Нудить від розуміння повного (чи часткового) безглуздя.

Це навіть страшніше, аніж знайтись в темряві. В темних окулярах, не маючи сили їх зняти. Коли навпомацки знаходиш себе в просторі, але від цього ніяк не краще. В наступний момент пальці вже очікують відчути присутність ще одної істоти. Твого страху.

Уява люб’язно домальовує всі невистачаючі компоненти жаху.

Але, яке діло дощу до чиїхось жахів? Він тихо крокує містом, чітко знаючи своє призначення.

Я тихо божеволію на своєму підвіконні.

Кортить змін. В собі, в своєму світі. Чи хоча б в кімнаті.

Але від зміни множників добуток не зміниться.

Максимум, на що можливо сподіватись, це на фразу : « М-м-м. Нічого. Нове.»

М-м-м. Дякую. Нудить.

Нічого чи нове?

Байдужістю аж тхне. То навіщо ж взагалі щось казати? Байдуже, то й файно. Ан, ні. Це ж не гарно. Треба тримати марку. « Be tolerate!» Модно зараз бути уважним, добрим. Але коли того немає в душі? Мене кумарить, нудить, марить від тих мінуетів...

Що маю на увазі? Хвильочку..

Клятий ворог… Очі якого вже майже скрізь зустрічаються на вулиці..

Клятий ворог, який поглинає й твою сутність.

Клятий ворог...

Зараз його модно називати толерантністю…Здержаністю... Ввічливістю.

Але коли за душею байдужість... Хочеться вити від тієї ввічливості. Засуньте її в горлянку комусь іншому.

Пусто – порожні розмови.

Скоро мої марення сплигнуть на підвіконня. І бідолашне теж тихесенько почне божеволіти.

Ото цікаво буде.

Я і мій товариш – підвіконня.

Така собі маячня.

Весь той час Дощ дивився до мене в вікно. І зараз вже не мовчав, а голосно реготав, слухаючи мої думки вголос.

Його регіт розколов тишу і білосніжна посмішка промайнула небом.

Дощ сміявся до сліз…

Я посміхалась своєму гостеві, сидячи на краєчку підвіконня. Ловила босими ногами краплі літньої вологи.
Тетянка Авдєєва

Ти покинула свій дім, перекрила дорогу до себе всім…Ти втопила частинку своєї мудрості і зреклась віри…Задушила своїми же руками цілий оберемок щирості, вколола запалом грубості зіницю ока… Вирізала рану ненависті, що ниє безщадно і вбила себе. Ти залишилась назавжди сліпою……

Твій світ – це суцільна тьма, яка з дитинства є твоїм тягарем, хрестом, Голгофою. Він – боротьба за виживання, пошук світла, вічна спрага щось побачити. Що ти маєш? Уяву, що весь світ прекрасний, жалість, співчуття від отих людей, яких ти ненавидиш і приниження, адже ж ти неповноцінна…Грузнеш в трясовину і не хочеш допомоги, помираєш від немочі – гордо закриваєш двері перед очима. Ти відчуваєш свою силу, міцність свого “я”? Палахкотить легеньким вогником твоє утвердження на Землі, періщить сильним дощем твоя неміч…

Людино! Ти не бачиш цієї жорстокості, то ж чому борешся, щоб бути в’язнем цього? Свавілля твоїх думок заганяє в глухий куток, де в дитинстві ти відбувала кару за те, що ти СЛІПА…Але ж ти була щаслива?...Коли розуміла, що твій слух – розмаїття емоцій, твій золотий ключик тут.. Коли відчувала, що все одно бачиш, малюючи уявну картину світу, рідних, близьких, себе…Тобі не потрібні очі, вони будуть чужими, адже твої – саме те, що дає енергію твоєму слабкому тільцю, втішає від жорстокого насильства…ТИ віриш, що ти вічна, бо твоє буття досконале? Перегукуючись між світами рівних дум, ти лоскочеш чистотою все….Жоржиновим вогнем відбивається блиск їх – твоїх сірих, розмитих очей…Вони непорушні, незбагненні і такі сумні.

Зубожіла мить твоєї істини так близько. Меланхолійне чекання набридло, затерпало під сивим небом мелодії твого серця. Шелест волосся нагадує про те, що ти в невідомості. Ти заблукала серед одноманітності кольорів і буття…Брудненькі ручки шукають тепла і опори, а ніжки біжать, спотикаючись і вдаряючись так сильно, що травнева серенада перетворюється на жахливе виття. Кожна клітинка розкладається на тисячі дрібних частинок, розтинає твою оболонку любові, розриває зв’язок. Сміється… А ти не слухай його сміх - він відблиск грязного сумління, не намагайся відчути стук серця – воно зрадливе і нестерпне, не линь на поклик – він фальшивий. Краплина срібна варта безконечності життів…

Дитинко, чом ти хочеш світла? Невже не вистачає тієї ідеальної темноти? Ти влипнеш в павутину чорної вдови, як беззахисна мушка, потрапиш в пастку хижака…Безневинне “я” здається і задихається від нестачі сонячного проміння. А воно близько і далеко, мов небо вічності. Розколюється лід – сльоза солона котиться з очей. Вони блакитні – блакитні…

Ти СЛІПА…І це твоя дійсність, звичне буття… Виходи з пітьми і починай жити.. Грішниця, дика лань, що летить на крилах страху до мрії…
Аврора

[700x544]

[465x699]

Смотреть это видео

Хлопці рулять))

Слушать этот музыкальный файл

"Іти на полонину гукати дощ... Я тебе любила, кохала дощ. Я тебе кохала, лякала дощ. Я тебе лякала, гукала дощ, Я тебе гукала... ДОЩ!..."

1. Якщо ти думаєш, що справедливість перемогла, попробуй переконати в цьому переможених.



2. Поки ти говориш зовсім не те, що думаєш, слухаєш зовсім не те, в що віриш, і робиш зовсім не те, до чого схильний - то весь цей час і живеш зовсім не ти.



3. Бідність – це ще не убогість. Убогість – це жага багатства.



4. Не пробачаючи помилку, ти робиш помилку сам. Пробачаючи підлість, ти допомагаєш скоїти наступну. А дурість взагалі не потребує прощення. Вона, як вітер, - не залежть ні від чого. Її треба сприймати такою, якою вона є, і, захищаючись від її шкоди, шукати в ній користь.



5. Якщо ти думаєш, як всі, ти вже помиляєшся. Всі думають по-різному. Якщо ти думаєш за всіх, ти знову помиляєшся. У кожного свої клопоти. Думай по-своєму і за себе, але пам”ятай – не думаючи про інших, ти в першу чергу не думаєш про себе.



6. Як відрізнити сильну людину від слабкої? Якщо незадоволена життям сильна людина, то вона висуває притензії собі, а якщо слабка, то людям.



7. Якщо ти задаєш питання, значить ти вже знаєш половину відповіді.



8. Не звертай уваги на те, як до тебе ставляться люди. Звертай увагу лиш на те, як ти до них ставишся.



9. Допомагаючи лінивим людям ти допомагаєш сісти їм собі на шию.



10. Щоб творити зло не обов”язково бути злим. Щоб робити добро – бути добрим обов”язково.



11. Непереможність закладена в собі самому, а можливість перемоги – в противнику.



12. Якщо бути, як всі, то навіщо тоді бути?

[300x200]

Автостоп. У кожного з вас відразу виникає ряд асоціацій – міфів про автостоп, які я зараз постараюся розвіяти.
1.Автостоп – це небезпека. Чомусь всі починають говорити про маньяків, злочинців, психів, які начебто всі ходять по дорогах і на вас чатують. Нічого подібного. Повірте, у місті імовірність того, що вас переїде машина, вкрадуть гаманець, обматюкають на вулиці, на вас впаде балкон, трапиться цунамі чи армагедон, набагато вища, ніж що це могло б трапитись у подорожі. Тому якщо ви боїтеся маньяків – не виходьте взагалі з дому, бо він може стояти і у вашому під”їзді.
2.Нахаляву ніхто не возить. З власного досвіду переконався, що це не так. Для більшості водіїв ви будете просто компанією в дорозі, думаєте їм цікаво постійно одним в машині? За час моєї пНаближаєтсья літо – пора пригод, подорожей та незабутніх вражень. Часто дивуюся, наскільки одноманітно проводять влітку вільний час більшість з нас, завжди одне і теж: „їздив до бабці на село...”, „був з батьками на морі, нічого цікавого...”, „були на озероі пили пиво...”, „взялі тьолак і паєхалі в брюховічі...”. Я зараз не буду розказувати куди можна поїхати влітку, зате поділюся власним досвідом як це можна зробити максимально цікаво і весело.одорожі по Чехії та Польщі жодного разу про гроші мова не йшла. В Україні ж було кілька випадків, коли водії відмовлялися везти задарма, ну то й нехай, їм ж гірше
3.Автостопом довго добиратися. Тут, друзі, все залежить від вашої удачі та дотримання правил, про які згодом. Одного разу я проспав електричку до Тернополя, в найближчі години жодного потяга не було і я довго не роздумуючи пішов „на трасу”. Три години – і я вже жував канапки на головній площі Тернополя. З Чехії мені з товаришем довелося потратити добу щоб добратися до Львова. Швидко це чи ні, оцінюйте самі.
4.Автостоп для „обраних”. Насправді будь-хто може так мандрувати. Головне – це віра у власні сили, хороший настрій, знання елементарних правил та „шило в дупі”, як каже моя мама.

Сподіваюся, мені вдалося розвіяти хибні уявлення про автостоп і якщо ви таки наважитесь колись так помандрувати, то наступні правила та поради вам обов”язково допоможуть:
1.З ким їхати? Ідеальна, як на мене, кількість стоперів це двоє. Найкраще – хлопець-дівчина. Двоє хлопаків теж добре, а от двом дівчатам без досвіду в цій спарві в далеку дорогу рушати не радив би. Якщо вас четверо – не біда, розділяєтесь по двоє і вперед навипередки! Коли стопиш один – тут є свої переваги і недоліки: побільше екстріму але менше спілкування і компанії.
2.Як їхати? Спершу потрібно вибратись із міста на кільцеву дорогу або велику трасу у потрібному напрямку. Можете змайструвати собі табличку з кінцевим пунктом призначення, так відсіютсья усі, кому не по дорозі. Я собі такої не робив – розглядав усі варіанти  Пам”ятайте, якщо намагаєтесь якомога швидше дістатись до цілі, в жодному разі в міста не заїжджайте. Розпитуйте водіїв де знаходитсья потрібна вам магістраль або ж кільцева дорога. Якщо опинетесь у місті – потрібно буде корирстуватись громадським транспортом, а це зайвий час і гроші.
Також пам”ятайте, не завжди коротша дорога – краща. Вибирайте великі магістральні дороги, там більше шансів зловити машину.
3.Що брати із собою? Тут все залежить від часу, на який ви вибралися з дому. Обов”язковим є „туристичний” вигляд – наплічник, кросівки і т.д., бажано в яскравих тонах. Дівчина на підборах та в міні-спідниці буде викликати в водіїв асоціації аж ніяк не пов”язані з туризмом Ніколи не завадять в дорозі карта, ліхтарик, компас, дощовик. Якщо їдете за кордон – розмовник, прапор України. Так, саме прапор! Завдяки йому мене вночі в Польщі підібрав українець на фурі, свої вас в біді не лишуть!
4.Ніколи не зневірюйтесь. Дорога любить сміливих і впевнених. Згадую, як ми з колєгою три години вночі стояли біля одинокої заправки десь перед Жешувом, ніхто не зупинявся. Потім у всій околиці вимкнули світло – стало ще веселіше! Але все-таки нас підібрав файний дядько, який розвозив в ту ніч газети.
Тому ніколи не хнюпте носа, не опускайте руки і ви обов”язково доїдете!

Досвідом ділився Святік

[622x464]
***

Я знаю, що так,
Я знаю, - намарне.
Повір, що вірші
Бувають бездарні...

Проте я пишу,
Повіривши в казку,
Хоч як не проси
Не зніму я маску...

Мене не благай
Лишитись живою...
Ти просто знай, -
Буду завжди з тобою!

Мене не проси,
Щоби жила вічно.
Ти вірив у вірші,
Хоч були трагічні.

Ти знов написав,
Що любиш безмежно...
Я вірю тобі,
Бо від тебе залежна...

Іра Вовк

[514x699]
Серце

Я хочу жити, мріяти, любити,
Не так, як всі, а просто жити...
Не бачу радості, а лиш печаль,
Вічну журбу і чорний колір...
А може пекло? Може рай...
Ніколи не побачу ані того, ані того...
А може все ж була надія?.. Жевріла?..
Та хоч була, то певно згасла вже...
А я чекала, вірила й чекала...
Та оминула вона серце моє,
Тепер живе, його чомусь я чую,
Але невже воно моє? Чуже...
Чуже, я знаю, відчуваю,
Бо моє серце битись так не може,
Тривожно, щиро... ах, воно ж твоє...
Тепер впізнала, а чиє ж іще?
Тільки твоє буває ніжне і мрійливе,
Тільки в твоєму – добрий усміх снів.
Невже його ти загубив?
Коли? Чи уві сні, чи на яву?
А може, як летів тоді на крилах?
Не знаю... звідки воно в мені?
А може, просто ти його подарував?..
Так, так... подарував, коли пішов...
Але чому мені? Не вірю і не розумію...
Проте, я чую голос твій... та ні....
Не ти... то знов не ти... то - мить...
То – свічка жовта так горить...
А я подумала, що ти... що тут,
Що поруч, але ти чомусь далеко...
І чи повернешся, не знаю...
Але я серце твоє маю... Питаю...
Чому пішов? Скажи! Ти знов мовчиш...
Не відповідаєш, а я згораю...
Прийди, хоч серце забери, бо і воно згорить
Зі мною... а може ще комусь віддаш...

Ірця Вовк

Это цитата сообщения Hirai_Yukari Оригинальное сообщение

Без заголовка

переплетение шнурков на кедах

В колонках играет - Blind Stare
Настроение сейчас - загадочное

[389x319]

[388x320]

[386x320]

[434x320]

[408x319]

[392x320]

[604x241]

[387x320]

Ось народ, ловіть!!!! користуйтесь)))

заносіть в ЦИТАТНИК - для тих кому стане в пригоді )

[600x600]
Все останнім часом було так стабільно й тихо. Та зараз весь мій оптимізм вивітрився.... Дістали відносини з батьком, дістало то життя, яким воно є на даний момент (в плані: життя не дома, а поза його межами... і все, що до того можна прив"язати. А іноді так би хотілось то всьо спростити...). Я наче доволі сильна людина, та іноді так сильно вибиває з колії, що не одразу починаєш мислити тверезо... Зараз саме такий момент...

Трошки звичайно пізнувато пишу... Та так склалось.

А почалось все з 27квітня - ГАЇВОК,) Той хто знає, що то таке, і хоч раз бував на гаївках в Шевченківському гаю - то знає, що воно таке і з чим його їдять. Шаленію від гаївок!!!!!!!

Потім 28 квітня - на Площі Ринок виступ "Оркестр Янки Козир", "Карпатіани" (Великобританія) та ін. Я ше тоді так з роботи гнала, щоб встигнути,,)

29 квітня - Просто відпадна етно-фольк вечірка "Український відрив" у клубі "Пікассо" за участю гуртів: "Русичі, "Тінь Сонця" і ін. Це був такий драйв, просто суперсько! Ледь на ногах трималася)

30 квітня - 2 травня КОСЬМАЧ
Там було дуже гонсько, добирались весело,) Як сам фест - музична програмка була просто жахнюча!!! Такого"м ше ніде не чула... От якби не ярмарок. А ярмарок таки справді був суперовим! Тепер я модна маю повний український стрій, автентична від голови до п"ят,)))І хоч як "фест" як такий - організатори трохи пролузерили, та все ж емоцій, позитив, та ще нове до того, за виїзд з міста було забезпечено,)

фЛЬГЕРИ ЛЬВОВА 2008, ТА ДЕНЬ МІСТА ЛЕВА
На цьому все не закінчмлось, а навпаки - набирало великих обертів,) Взагаліто "Флюгери" почались 1 і до 4 травня, та з Косьмачем то троха накладалось. 3.04 - день етно-стилю: "Бурдон", "Гуляйгород", "Русичі","ДримбаДаДзига". Просто тупо жир,))) Так наскакалася, що ледь-ледь доволокла нозі домів. Це було так потужно й суперсько!!!!

І то ше й 4 день був, на який я збиралась потрапити, але вийшло трошки йнакше. То ж дні міста - по цілому Львову концерти! На той день було 6 сцен. Я потрапила на "ДДТ", "Скай", "Н-три", і "Оратанію") Здибала файних знайомих, і 2 друзів - одним словом - КАЙФ)))) А потім з того всього йшли пішки домів й співали пісень,))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

А в понеділок на роботу - і після того всього це найменше вписувалось у мій графік.
8-го ходила на концерт "Атмосфери"))

Дожила до п"ятниці - і знову виїзд,))) То було Окружне Свято Весни,) Проводили його в урочищі під назвою Левурда, 100 км від Львова. Там просто неперевершено гарно, давно не дачила такої гармонії зі всім в комплексі. Лише нині приїхала. Потім одразу на концерт "Великодні Дзвони", на який була запрошена наша капела.) І після того всього на роботу.... Дуже втомлена, але дуже рада від всіх подій, які відбулись за цей час,)))

Їду!,)))) Нині їду в Косьмач)))))) Всім, хто їде - файної дороги,))) Юхууууу!!! Будуть і знимки, і враження, і багато шальоного настрою,)))). Пропадаю до 5,)

[212x296]
Настроение сейчас - Передвеликодньо

Так, саме так! Так чекала того дня, І ось,)... Ще ця ніч...І коли рано-раненько, йтиму з кошиком до церкви, на 5.00, зустрічатиму сонце... А прокидатимусь під шалений бій дзвонів... Це відчуття... Не тільки в душі, а й у тіла виростають крила,)) Це все в суміші з весною і шаленим настроєм.... Я відчуваю. Життя... Шалене, прекрасне й божевільне! ,)


Христос Воскрес!

Замріяла Блакить,

Заграло Сонце кольором Любові.-

Дзвони Храмів освітили

Величний Вогонь Благодаті! -

Христос Воскрес!

Погляди щирі і вітальні...

Христос Воскрес!

Прощають поцілунки прикрощі останні...

Христос Воскрес!

Очистилась Душа крилата. -

Великдень забринів,

Затвердив радість Свята!
(Г.Гличка)