Як водою сніг зійде, попелом я стану.
Дух до неба проросте вранішнім туманом.
Не озветься. Тихий плач не розбудить. Пізно.
Я пішов, а ти пробач. Кличе мене тризна.

А вітер в обличча цілує і плаче.
Розіп'яте серце нестерпно гаряче.
Холодне повітря- ковток, наче доза.
А вітер в обличча. Висушує сльози.

На мармур холодний червоні троянди.
Так легко зірватись і вирушить в мандри.
Так легко полишити світ, де не люблять.
В піснях і віршах залишаються люди.

Ми збирали, як сліпці дзеркало розбите.
Кров стікала по руці, подихом зігріта.
Вітер все зведе у прах. Але, Сонце моє!
У віршах і у піснях я завжди з тобою.