літало поверху, десь над головою,
мене випадково заділо рукою..
вгору дивлюся - нікого.. хто зна..
зовсім здуріла, чи просто весна..
легенькими кроками міряло душу -
чому я постійно іти кудись мушу?
чому в мене кожного дня відчуття,
що я десь окремо живу від життя?
е ні, почуття відчуттями не пишуть..
отут, серед букв я вас, друзі, залишу,
екран не боїться друкованих фраз..
допоки не згас..