Продай мені хвилину свого світу..
Оту, що я не в праві захотіти..
І про яку мені не варто навіть знати..
..не те, що мати..
А я віддам тобі ранкову втому..
І сон солодкий п'ять хвилин потому..
І час, що не належить по закону
іще нікому..
І в спогадах надуманої ночі
Достатньо пригадати тільки очі..
Побачити..затримати..відчути..
..і знов забути..
День. Ніч.
Візьми мою руку
ніжно!
Тільки не покаліч!
Тримай так, ніби упЕрше взяв!
Бо Я з кришталю!
...Ти не знав?!
Тік.Так.
Коли я подивлюсь на годинник -
це буде знак!
Сядеш навпроти стелі,
Рвані рядки, незакінчені речення,
білим друковані букви.
Призначення
книги, що нами була розпочата,
вкрите цензурою.
Відпочивати!
Від негативних емоцій, від стресу -
сяду на ліжку, читатиму пресу!
вдягну лахміття, об'їмся печення,
!!!вже задовбали "друзяцькі" учення.
досить! за тим, що було, шкодувати..
або здуріти, або наплювати!
кращі від змій є хіба що дракони - спАлять - і в дупі усі забобони!
Справді, вже нудить від тої вистави,
ролі заїжджені також дістали..
мляві актори, розгублені, в паніці,
треба суфлера, а вже кінець п'ятниці :(
отже - то фініш робочого дня!
сорі, така то життєва фігня..
ПОРА вже флящину іти купувати!
..будеш в неділю то все розгрібати..
Відступ.
І знОву, з нового рядка!
Я НЕ ТАКИЙ!
Я НЕ ТАКА!
Раптом стаємо святі і невинні.. О:-)
Дивно.. в хмілі ми однаково - свині..
Чуєш, смердять беззмістовні слова?!
принципи є - ідеалів нема..
Думаєш, сон від реалій рятує..
Спиш?! А мені Тебе спрАвді бракує..
знаю, що спробу вінчає провал,
але то, мИла, іще не фінал!
Все, що ми маємо - в наших руках!
Вчіться мерщій на своїх помилках!
й може квітками вам ноги засиплять,
або із гіпсу вам пам'ятник зліплять..
буде корона, любитимуть люди..
Совісті тільки вже більше не буде..
але ж для нас перешкоди нема!
є лиш Я САМ, ну або Я САМА!
Добре, прорвемось! Навіщо образи?!
Просто, сказати все варто одрАзу!
просто ще декому може боліти,
просто є дехто, хто вміє любити..
ЧИМ ти хотів відвернути удар?!
Секс, якщо чесно - ніяких хабар!
Впавши, так важко навчитись літати,
та зараз так легко тебе прочитати!
Щоби побачити хто переміг -
має спочатку розтанути сніг..
там, на весні, все по-новому буде,
хто оживе - хто потрапить в нікуди..
Тупо - прочитане знову гортати!
..сльози гіркі - лиш коли їх ковтати..
А Ти помітила, дощ почався саме тоді, коли ми прощались?
Одночасно з моїм «па», перша крапля розбилась об сірий, похмурий асфальт під моїм вікном…а я саме збиралась прогулятись…бо після нашої з Тобою розмови залишилось багато крапок, недопрацьованих, недодуманих…але вони насправді, як лотерея, - купив квиток на останні слова, що плентались в голові, і вгадуєш потім все життя, скільки ж тих крапок тобі випаде..скільки брехні, скільки прихованого…
Ти питала, чи хочу я, щоб Ти повернулася коли-небудь?
Я саме хотіла сказати: «ТАК! ДУЖЕ!», але Ти нахилилась до мене і тихо на вушко «тсссс»…оте Твоє «тсссс», для чого воно? Я знаю, що Ти мудріша за мене і терплячіша, Ти хотіла, щоб я не поспішала, чи як? …а…все рівно не дочекаюсь від тебе відповіді…тому і попрощалась, в нас зараз анічогісінько спільного нема…
А колись, пам’ятаєш?
Ти приходила до мене зранечка, з першим промінчиком сонячним, сиділа і чекала аж доки я прокинусь, бо в нас завжди було купа справ за день! Ааааа, як чудово було, ходили разом усюди, і де нас тільки не носило!!! Тримались за руки, щоб не втратити один одного..і неможливо було розібрати, хто більше боїться, Ти, чи я… Я тоді нічого не боялась, ні крутих підйомів, ні схилів, ні сліз, ні часу, ні відстані.. я повинна була з ними потоваришувати, бо тоді збожеволіла б..
А потім…куди ти зникала потім?
Я тобі набридла, так? Тобі стало сумно? Відповідай! Відповідай, негайно!!!
«Тсссс»…оце і все, що ти можеш сказати..
Так закрутилось потім..я спершу намагалась Тебе шукати..там, де ми бували не раз, але Ти ніби розчинялась..от ніби випаровувалась щоразу, коли я видихала повітря…я дуріла, не хотіла ні їсти, ні пити..із сльозами посварилась і вони стали якісь неконтрольовані, втікали від мене, світ за очі бігли, як здуріли, бігме здуріли…
…звичайно, що я
Чи Ти пам'ятаєш мій подих,
мій погляд сумний?
Можливо у Неї подібний....
та все ж не такий...
Чи згадуєш, як Я сміюся,
як пахну,
який в Мене смак?
У Неї все й ніби подібне....
та якось не так....
Чи сниться Тобі моя ніжність,
і лагідна моя рука?
Її може й трохи подібна....
та все ж не така...
Бо Я лиш одна така, чуєш?
І зараз! І потім! ОДНА!!
Тобі ще забракне усього....
що у Неї нема....
[590x591]
Така стара вже історія ця
Фрагментами з минулого допишу твій портрет.
Фальшиво трохи,
мабуть дарма я залишила позитив,
Бо ти його не заслужив....
Знов ця клята Осінь, знову чорне листя
летить..
І не запитати і не відповісти...
Знов холодні стіни, знову сіре небо
і ТИ
Може буде краще, мабуть буде краще
піти...
Затверділо в грудях
БИЙ!!!! Щоб на сотні шматків Серце..
Відмолю у Часу нове,
А Ти зникнеш..
Я Тобі цю осінню пісню подарю..
Тримай!!! Слухай!!! Прощай...
[450x392]
В думки загорнусь відчайдушно,
Хай Крила побудуть в ТЕПЛІ..
Мовчиш...як ніколи...бездушно...
У Тебе ж думки не мої!
Тепер не мої...зараз Зрілість -
бар'єр для емоцій...Вона,
Наша щастям змальована НІЖНІСТЬ -
Забута, самотня, брудна...
А я Тебе кличу літати!
Ми ж мріяли разом, згадай!
Не бійся все знову почати!
Так ТЕПЛО і НІЖНО тримай
ЗА РУКИ! І в небо, під хмари,
Так вільно, як Вітер велів!...
За це пів Життя б я віддала....
Лишилось, щоб Ти захотів...
В багаття мого серця дрів підкинув...
А може Ти і сам цього не знав...
Залиш мені тоді хоч сну частину,
Якщо Ти вже думки мої забрав...
Залиш тоді вже радості краплину,
А може й смутку - я тепер не розберу...
Я лиш на мить в думках Твоїх застигну,
А потім образ знов з собою заберу...
А хочеш, я слізьми наповню Землю,
Та в нас обох їх буде більше, чи не так?
Я наші миті щастя відокремлю
Від зграї безсердечних вовкулак...
Я буду захищати те, що завтра
Ми втратимо, коли погасне день...
А нам залишиться лиш купка невідомих
Тобі й мені присвячених пісень...
Тримаюсь ледь, щоб в прірву не упасти,
А сонце лиш всміхається згори...
Ніж моє бідне серденько украсти
Ти краще в мене ПАМ'ЯТЬ забери...
[600x400]
Безумно люблю, безгранично скучаю.
В окошко смотрю - о тебе вспоминаю.
И как ни крутить, и как ни вертеть -
Мне нравится в это окошко смотреть!!!:love:
[329x395]
Ніч вже зорі колише тихенько...
Місяць спати іде помаленьку...
Дощик стука у тиху годину...
Вітер любу берізку покинув...
Серце ритми дощу відбиває...
Знову в мене сльозу відбирає...
Я сама у безмежному сні,
Та чомусь вже не дивно мені...
Текущее настроение:
[255x255]
Просто закритись в полоні думок,
Просто згадати про тебе,
Просто почути у тиші твій крок...
Це все, що мені зараз треба...
Просто пройти крізь закриту стіну,
Просто поглянути в небо,
Просто відчути долоню міцну...
Це все, що мені зараз треба...
Просто зіграти на струнах душі,
Просто відчути потребу,
Просто твої загубити вірші...
Це все, що мені зараз треба...
Просто заплутатись в твоїх словах,
Просто пройти через себе,
Просто забути про біль і про страх...
Це все, що мені зараз треба...
Я ХОЧУ ДО ТЕБЕ...
Текущее настроение:
[300x218]
Коснись души моей. Мгновеньем
Войди в любви манящей рай.
Наполнись чистым вдохновеньем,
От силы чувств моих растай.
Представь, как нежно дышит ветер,
Пленись гармонией весны.
И будь счастливей всех на свете,
Ведь в мире только Я и ТЫ!!!
Текущее настроение:
[400x300]
Как чудесно небо дышит,
Воздух радугами вышит...
Солнце песню напевает,
И на лучиках играет...
Скрипки звук со всех сторон,
Листья шепчут в унисон....
Дождик тоже не молчит, -
Барабанами стучит.
Реки песню подхватили,
Волны в танец превратили,
Птицы хором подпевают,
Только...слов не понимают...
Просто песня - для влюблённых,
Для сердец соеденённых!
Слышишь песню за окном?
Угадай, она о ком?...
[600x446]
…ХУДОЖНИК…
Я рисую на сердце твоём доброту,
Я рисую твоё настроение,
Я рисую надежду, любовь, красоту,
Обаяние, силу, терпение.
Я рисую и нежность и ум, и тепло,
Даже слабость есть в этом творении.
Знаешь, что я рисую на сердце твоём?..
Я рисую твоё отражение…
Поглянь, як сонце пригортається до неба
І чистим світлом огортається земля.
Птахи летять, бо їм летіти треба
Туди, де золотом гойдаються поля.
В цю мить уся природа завмирає,
Медовим звуком наливаються струмки.
Промінчик в кожну квітку проникає,
Хвилюються задумливі ставки.
Квітки прозоро линуть пелюстками
Побачити божественну любов.
Яка мандрує різними світами,
Хвилює кожне серце знов і знов.
Замріялась росинка на травичці,
Затримавши своє падіння вниз.
З'явився на її прозорім личку
Духмяного повітря ніжний бриз.
Бруньки свої дерева випускають
На світ, прогрітий сонячним теплом.
Вони нічого в світі цім іще не знають
В польоті, з недосвідченим крилом.
І навіть вітер - той, що завжди десь гуляє
Затримав на хвилину свій політ.
З березою він тихо розмовляє
І шле до неба свій палкий привіт.
Уся природа чарами покрита...
Розквітчаними чарами добра.
Й сама, барвінком ніжності налита,
Вічнозелена дівчина-ВЕСНА...
Поглянь, як сонце пригортається до неба
І чистим світлом огортається земля.
Ось так я хочу пригорнутися до тебе,
Й відчути, що природа вся моя.
Удивительная штука - эта Жизнь.
С ней и пропасть сочетается и высь.
Может быть она дана, чтоб просто жить?
Нет! Ее предназначение учить!
В Жизни можно научится доброты,
В Жизни можно воплотить свои мечты,
В Жизни можно быть успешным и бродягой,
Жизнь бывает "человеком" и "собакой".
Жизнь бывает справедлива и не очень,
Ты в ней можешь быть как свеж, так и прострочен.
Жизнь - как фильм, а ты её герой,
Но к нему сценарий, жаль, не твой.
Жизнь - это и верность и измена,
Жизнь - это сплошная перемена.
Жизнь даёт как силы, так и слабость.
В Жизни есть как слезы, так и радость.
Кто-то в Жизни дружбой дорожит,
Кто-то красоту боготворит.
Для кого-то - деньги уваженье,
Для кого они же - униженье.
Каждому своё от жизни надо,
Каждому своя в конце награда.
Ну а я пишу о том, что буди кровь -
Главное, что в Жизни есть - любовь!
Удивительная штука - эта Жизнь.
С ней и пропасть сочетается и высь.
Может быть она дана, чтоб просто жить?
Нет! Она дана, чтоб научить любить!
Текущее настроение:
