день як день, ніч як ніч
ніч як ніч, день як день

нарешті знову ти повертаєшься додому,
дивлюся назад - хтось бананами гамує втому.
хтось щось читає, хтось в метро втикає,
лиш вона одна біля вікна тебе чекає.

і бачить - ти ходишь поруч, тими ж дворами -
через перехід праворуч, потім біля брами.
можливо ти зупинешься, поглянеш - третій поверх зліва.
така дурниця, вона б була щаслива.

ні, думаешь, як все дістало, життя замало,
доля всі надії, сподівання розігнала.
куди йдеш, що буде далі - питання.
над якими зараз думати, повір, не варто.


вона одна, вона одна
сидітеме біля вікна дотемна,
гукатиме тебе й мене,
а час мине.


день як день, змінилося все давно,
день у день, життя кольрове кіно.
ніч як ніч, як сяйво запалених свіч,
день як день, ага, ніч як ніч.

вона чекала тільки на тебе, чуєшь?
а ти і в ус не дуєш, ти побут свій лаштуєш,
кохаеш свою машину, маєш стиль,
отримав все, що хотів, доклав зусиль.

чому ж тодi сумно, ії немає поруч, як там -
брама, другий будинок, потім праворуч
сходами летиш, третій поверх зліва,
невже відчинить, невже буде щаслива,

невже досягнув ти бажаної мети -
все нормально, шампанське, квіти.
ще хвилину стоїшь, дзвоник лунає,
ну хто там? нікого немає...

день як день, липень, листопад, квітень
за вікном, кожен з нас ії мішень.
ніч я к ніч, в темряві вогонь світить
ніч як ніч, да, день як день

мрії прозорі в долонях, чоловічі забобони
довести, що ти найкращій, щурячі перегони
сіре место, зранку тісто, ввечорі погони,
поїзд далі не їде, звільніть, будь ласка, вагони

в тому річ, що у блакитними очима
ніч за плечима, дивиться дівчина
знає, що настане день, прийде весна
зрозуміє, що чекала вона одна

можливо буде день, да, прийде весна,
ти зрозумієшь, що чекала вона одна

скоро буде день, ага, прийде весна,
ти зрозумієшь, що чекала...