І навіщо мене лаяти за підсніжники?
Адже я просто хотіла весни....
Уявила, як обережно і ніжно
теплими руками розгортаю сніг,
а там - крихітні і горді,
крихкі і сильні
сльозинки зими
прагнуть ковтнути хоча б промінчик мінливого сонця.
Я би пообіцяла, що ніколи не зриватиму,
не куплятиму,
не прийматиму
підсніжників,
якби вони росли на моєму вікні,
біля мого вікна,
під моїм вікном,
або....
просто ніколи не в"янули в душі.
P.S.Залишилось лише знайти когось,
хто вміє садити і вирощувати підсніжники
і зробить це для мене...