Вже не побачу свого віддзеркалення в зелені твоїх очей,
Не тому,що їх не бачитиму, а тому, що ти не бачитимеш мене.
Моє серце вкриється пліснявою непокори і відчаю,
А потім і пліснява стане сірою...........
Хоча........
Та ні, ти ні в чому не винен.
Так повинно було статись.
Кажуть, для того, щоб втратити, треба мати.
Не слухай!
Не вір!
Забудь!
Не слухай того, у що не віриш.
Не пам"ятай про те , чого не було.
Це вже не тобі.
Це монолог.
Хіба може бути хтось третій у розмові з собою?
Безглуздя, нісенітниця, повний хаос.
І до нікчемности похмура зима
Слизька, похмура, без снігу....
Щоб повернутись до яскравої, живої реальности
Потрібно просто заснути.
P.S.І чого я така песимістична?
Просто життя - це зебра:біла смуга, чорна смуга.....а потім -ЖОПА!Оце в мене такий період в житті......Вкрали мобілку, у Нього-інша, і ще кілька проблем , а мені на диво не ПО ФІГ.ТОРБА.Будем сподіватись не надовго