Мені було дуже класно з вами, ходити, бігати, лазити, волочитись, блукати, вештатись, відвідувати ваші щоденники.
Писати, виписувати, дряпати, вимальовувати пости.
Я вас любила, дивувалась красі вашої думки, відтінкам вашого життя, вашій неймовірній вмілості і дитячій наївності.
Часом почувалась тут зовсім дорослою, часом зовсім дитячою.
Але з вами.
Тепер я так почуватимусь без вас. Я просто прощаюсь, я вже не писатиму пости і не заглядатиму на сторінки свого щоденника. Можливо, заходитиму в гості до вас. І не дивуйтесь, чому. Просто мені потрібна порожня біла сторінка. Якщо раптом не втримаюсь...то все ще з"явлюсь, але не тут...
Прощавайте! Цілую. І обіймаю міцно.

Дякую всім моїм друзям і постійним читачам за вашу присутність і тепло. В моїм житті ваш слід один з неоціненних.