Другий день зі мною щось не те. "Щось не те" засіло так глибоко і вперто не зізнається, як його звати і що воно забуло на дні моєї душі. Раптом я побачила негатив, який заважає рухатись вперед.
Дуже часто раніше задумувалась, що змінити в собі, щоб відшліфувати себе і світитись ще більше. Періодично гасла, не відзеркалювала позитив і розуміла, що просто будень покриває порохом чи навіть матом. Було боляче, але не бачила дороги.
А зараз полізло все, так ніби відкрилась душа повністю і звідти ... Важко...
Кажуть, я різна, змінююсь надто швидко, багато-кому через це цікаво зі мною, декого це добиває, тих, хто любить постійність. Але як це впливає на мене?
В школі це було Зле, тому що перепад настроїв впливав, окрім того, що морально(під кінець дня почувалась стоомленою), так ще й фізично - боліло серце (і діагноз був кумедний "підвищена емоційність").
Згодом було багато всього, займалась собою, танцювала, медитувала, ще усілякі східні прибамбаси....і вийшла я з "підвищеної емоційності", перепад настроїв сягав не так глибоко, і серце не болить, спокійнішою стала, врівноваженішою, задоволеною життям.
Але...як завжди є "але"...моя непостійність...я пробую все і так багато всього виходить, але я нічого не довела до ідеалу, не виплекала і не виплакала себе в чомусь одному. я не можу сказати, що в чомусь я краща від інших, іншим словом "ас".
Оце мене мордує, я не доводжу до кінця те, до чого прагну! Мені не сидиться на чомусь одному! ТРЕБА щось змінювати, але з чого починати?...Ех....
Почала ритись в собі і зрозуміла, що там ціла купа невідкритого і незрозумілого...
Ну гаразд, продовжу перемивати кісточки, прати думки і сушити їх на сонці розуміння себе...
[600x450]