Знаю-знаю, давно тут не була, нічого не писала, знаю. Змінилась. Не почуваюсь чомусь більше студіком-зірвиголовою. Не можу сказати, що втратила свою відчайдушність чи шаленьство, але щось таки змінилось... Тепер залажу на підбори. Дійсно залажу, як на гору і починаю на світ дивитись трошки з вищої точки, і часом аж дух захоплює. В моєму гардеробі зявились спідниці-парадокс!
Ніколи не думала, не знала, що таке може трапитись. Тепер ходжу по тротуарах, а раніше так любила по газонах:)
Часом здається, що це все танці арабські. Якийсь присмак жіночності, доторк вічної несподіванки, феєрверк плавності і бажання...Ти десь між небом і землею. Колись почула неймовірну фразу : Працюй так, наче тобі не потібні гроші, танцюй так, наче тебе ніхто не бачить, люби так, наче тобі ніхто ніколи не робив боляче. Щемить в мені ця фраза і поки не відчую кожну компоненту - не заспокоюсь.
А ще...пішла на роботу. Та ні, мабуть, це важко назвати роботою, тому що про зарплату ми навіть не говорили. А поки "вчитись, вчитись, вчитись!!!"
Вже маю балкалаврський, чесно заслужений дипломчик, і пройшла на магістратурУ.
І життя в мене,як завжди прекрасне, у безперервному польоті, бо народженим літати повзати боляче