Танок на майдані Конґо та KOZAK SYSTEM об’єдналися, аби презентувати новий спільний трек “Мамо”. Пісня натхненна подіями визвольної війни українського народу проти російської окупації. Лирик-відео на цю композицію презентували на YouTube-каналі ТНМК 18 березня. В ній йдеться про українського солдата, який повертається додому лише на один день й обіцяє мамі, що все буде добре.

24 лютого Україна прокинулась від вибухів – так почалася нова епоха в історії людської цивілізації. Звичний світ вже ніколи не буде колишнім, війна торкнулася кожного українця, кожної родини, кожної оселі. За ці тижні країна невідворотно змінилася – попри легенди про кількість гетьманів на кількість населення, ми зібралися в одне ціле, захищаючи нашу землю. росія намагається знищити все українське й тільки наші солдати стоять їм на заваді.





“Рік тому Іван Леньо з KOZAK SYSTEM запропонував зробити цей трек, наче оповідь про розмову військового з мамою – на старій кухні, за столом, затягнутим давньою клейонкою. Ця картина одразу жваво поставала перед очима. Ми зробили окрему версію, переписавши текст та змінивши аранжування. І тепер, рік потому, з’ясувалося, що й весна холодна, й війна значно ближче, ніж раніше – раптом кожне слово в цій пісні набуло додаткової ваги. Рік тому ніхто не міг знати, що текст цієї пісні стане настільки реальним. Але ми точно повернемося переможцями після бою – це вже інша Україна. Та інший світ”, – прокоментував Фоззі.

“Коли я продюсував цей трек, мені в деяких місцях відчулося замість кіка використати звук пострілу гармати. Не міг тоді я знати, що ця звукова метафора дуже скоро стане для всіх нас суворою реальністю”, – каже Фагот.



Текст пісні:
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Налий мені чаю, мам. Я вже поставив чайник
Так добре, що сьогодні ти лишилась вдома
А пам‘ятаєш, як давним-давно, за цим столом, а?
Мене сварила ти за теорему Піфагора?

А я, як завжди, втикав й ніби за вікно втікав
Очі ховав і удавав, що ніби розумію
Сам, звичайно, думав тільки про дівчат
Гадав собі, що сам вже все знаю. Вже вмію

А тато на балконі теж, тоді під ніс бурчав
Й ледацюгой називав мене, авжеж,
А сам вночі сидів, збирав наш перший комп
І пролетіла школа, як фанєра над Дніпром

Та знаєш, мам, тепер я вдячний вам
Ви вірили у мене більше, ніж я сам
Я знаю, ви потрохи вже пишаєтеся мною
Я це тримаю у собі. І над собою

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Налий чогось міцніше, мам. Холодно мені
Сьогодні можна, лий. Хоча іще не вечір
Пробач, будь ласка, я тоді звалив
Все на твої тендітні плечі. Хоча вони міцні

І не питай мене, де далі буду я
Краще спитай - чи маю теплі речі? Маю.
Чи не голодний? Ні! І я вдягаю шапку навіть навесні,
бо люта холоднеча настає під вечір

А татові ти передай, що його син,
Пішов туди, де світло поділяється на чорне і на біле
Де захищаєш від дебіла всіх, кого колись любив
Де вся земля почервоніла

Ну-ну, не плач, ніхто ж нічого не накоїв
Я знову повернуся, переможцем після бою
Ми там давно не граємось в героїв
Їх, взагалі-то, не існує, в порівнянні із тобою

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Краще помовчати
Краще помовчати