 
Пригорни мене, Мамо, до себе!
Біля мене прошу, посиди...
Обійми, як колись, у дитинстві,
й говори, говори, говори!
Візьми тихо мене ти за руку.
Притулись до моєї щоки
бо прощаємось ми вже в останнє,
у душі відчувала і ти,
Що війна роз'єднає назавжди!
 
Ти не плач і мене ти прости.
Я у домі, де виріс, залишусь!
Я побачу всіх тих, з ким дружив!
Моє серце від жалю заплаче,
Як усіх я любив,так любив!
Візьми мене, Мамо, за руку,
У далекі світи проведи.
Поживи ти хоч трохи рідненька,
і до мене прошу, не спіши...
 
На фото: Загиблі Герої з Буковини
Автор:Світлана Гарюк
|
|