росія – це не тільки дикий путін –
Мільйони це людей – не тисячі,
З яких один звик жити, як Распутін,
Інший згубив від розуму ключі.

Коли я чую, що й вони слов’яни,
Мене коробить це, мабуть, найбільш,
І слово, не розцвівши, зразу ж в’яне…
Чи здатні відчувати такі біль

Тієї матері, що сина й землю любить,
В якої розривається душа,
Чи відпустить дитя своє для згуби,
Чи при собі синочка залишать.

Й вона благословля свою дитину
Ту, котру любить більше, ніж себе,
На смертний бій, щоб захистив родину,
І шле святу молитву до небес.

Коли я чую, як смакують «матом»
московські зайди й їхні матері,
То думаю, що може дать та мати,
Крім сквернослів’я, світу й дітворі?

Слов’яни ж – люди іншого гатунку –
Ніколи в них не був у моді «мат»,
Бо ж працею впиваються, мов трунком,
Й дітей навчають слово й честь тримать.

Автор: Ганна Верес

Рамочка від BFlash