Вірш-присвята усім вбитим, закатованим, замученим українкам на цій війні

Я сьогодні померла, мамо,
І покинула своє тіло.
Мені в ньому було погано.
Воно дуже мені боліло.
Вороги його катували,
Чистоту мою осквернили,
Зловтішалися, гвалтували
І наругу страшну чинили.
По багну мене волочили,
Вже сама не могла ходити,
І такими ж тілами вкрили,
Щоб у купі нас підпалити.
Краще б я не була вродлива!
Чом горба на спині не мала,
Не каліка, не юродива?
Може, гвалту б тоді не знала!
Навіть звір того не вчиняє,
Що чинила ця нечисть клята.
Чом Господь їх не покарає,
Не пошле нищівну відплату?
Щоб вони, як і ми, так само
У пекельнім вогні горіли,
І щоб їх брудними тілами
Смерть усі переправи вкрила!
Вічним докором світу стануть
Закривавлені мої крила.
Я сьогодні померла, мамо!
Я звільнилась від свого тіла!
Анна Хвост 

Людмилка56