У бомбосховищах – притихли малюки,
Притислася до неньок зграйка жвава.
Ти ж слухаєш…  нескорений, близький,
Як немовля в підвалі мати бавить.
Дивуються сполохані зірки
Яскраві.

Звитяжний стрій тримає «Азовсталь»,
Не може ворог вдіяти нічого.
Бо українські села та міста,
За Маріуполь моляться до Бога,
Здається, дух всіх пращурів повстав
За нього.

В руїнах весь… нескорений… близький…
Здригнувся світ від ран твоїх кривавих.
Тривожні весни принесли бузьки,
О Маріуполю,  в тобі – уся держава,
Козацький дух, незломлений ніким
І – слава!

Автор: Білоозерянська Чайка