Переводчик заменил любое упоминание Руси на Украину!В "вашій" редакції не однарозово згадуєтьться слово "Украйна", а наш перекладач змінив лиш одну букву. а про Русь - й гадки немає, тільки малороссия, русский(а) и Россия. "...уже не поющихся более на Украйне бородатыми старцами-слепцами в сопровождении тихого треньканья бандуры.." "...когда начались разыгрываться схватки и битвы на Украйне за унию." "Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!" " Украйне не видать тоже храбрейшего из своих детей, взявшихся защищать ее. " "Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли возникнуть только в тяжелый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная первобытная Россия,оставленная своими князьями, была опустошена, выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников..." преклаклад "Бульба був страшенно впертий. То був один із тих характерів, які могли з'явитися лише тяжкого XV сторіччя в напівкочовому закутку Європи, коли панували праведні й неправедні уявлення про землі, що стали якимись суперечливими й неприкаяними, до яких належала тоді Україна;коли весь прадавній південь, покинутий своїми князями, було спустошено й випалено дощенту ненастанними наскоками монгольських хижаків" Гоголь присвячував Україні чимале місце у своїй творчості, але одночасно писав, що "...сам не знаю, какая у меня душа, хохлацкая или русская", а також висловлював жаль, що Тарас Шевченко "пишет на малороссийском наречии". Однак попри всі творчі досягнення, росіяни ставилися до Гоголя упереджено. У 1-й пол. XIX ст. малоруська специфіка викликала зацікавлення в Санкт-Петербурзі та Москві як більш яскравий, романтичний варіант Росії. Проте ця мода швидко минула. І Гоголь наприкінці життя залишився спустошеним, морально зламаним. Такою виявилася для нього ціна духовного роздвоєння.
Все высказывания против польских поработителей и навязываемого католицизма были убраны вообще или сглажены до ничего не значащих фраз...І тут дик "...а католиків і знати не хочемо, хай їм чорт присниться!" " і міста у нас були пишні, і церкви, і князі були нашого роду, свої князі, а не католицькі недовірки." "Появление иностранных графов и баронов было в Польше довольно обыкновенно: они часто были завлекаемы единственно любопытством посмотреть этот почти полуазиатский угол Европы: Московию и Украйну они почитали уже находящимися в Азии." Дещо із біографії Гоголя: Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною, змусила М.Гоголя наприкінці 1833 року клопотатися про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього ще й дружба з М.Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором Київського університету. У 1848 році письменник повертається на батьківщину, посилено працює над другим томом «Мертвих душ», але незадовго перед смертю спалює рукопис. Використовував: 1. http://www.klassika.ru/proza/gogol/taras.txt 2. http://exlibris.org.ua/text/taras_bulba.html