Вопли Видоплясова "Весна"

Я піду до річеньки стрічати зірочки,
Зазирать, як падають, ловити їх жменями
Наберу у пазуху оцих бризок-вогників
Затанцюю радісний, зрадію до смерті.
Поженусь за райдугой, злечу по-під хмарами,
Передам по радіо: "Прощай, рідна Батьківщино".

Весна, весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна, весна вгамує,
Весна, весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна, весна.

Я біду не вижену, сама з мене вискочить,
Побіжим, покотимся, заведемо бесіду.
Наберусь хороброщів, спитаю у горя:
"Чи мене не викине упасти у море?"
Забіжу до Зіночки, Хильнемо по чарочці,
Поведуся лагідно, поділюся жалощами.
Буй-буй-буй, бу-бу-бу-бу-буй-буй,
Всесвіту пронизливий, відкрий правди трішечки:
"Чи мене не вистачить загинути по весні?"

Вот такой адаптированый перевод у меня получился

Да пойду я к реченьке, да встречати звездочки,
поглядеть, как падают, собирать их гОрстями.
Наберу за пазуху огоньков тех брызжущих,
Натанцуюсь до смерти от восторга радости,
Погонюсь за радугой, вознесусь за облако,
Передам по радио - "Прощай моя Родина"

Я беды не выгою, сама меня мИнует,
Побежим, покатимся, славно побеседуем,
Наберусь я храбрости да спрошу у горести:
"Не швырнет ли что меня в горло морю синему?"

Забегу я к Зиночке, опрокинем чарочку,
Постелюсь я ласкою, поделюся жалобой.
Буй-буй-буй, бу-бу-бу-бу-буй-буй,
Жгучая вселенная, открой правды крошечку:
"Не бывать ли гибели по весне моей"