Ви часто брешете? А правду? Правду ви любите? Я от подумала ... (Люблю думати))) Не люблять люди правди! Ні, багатьом рубанути правду-матку в очі - справа нікчемна! Запросто, з кращих спонукань співчутливо скажуть другу (подрузі), що їх нова машина (!) - Лайно, червоний модний светр ефектно підкреслює лопнули капілярчікі на носі і т.д.

Деякі люблять попліткувати за спиною. Мило посміхаються, розсипаються в компліментах, поплескують по плечу дорогого співрозмовника, а насправді передчувають, як через кілька хвилин обговорять отриману інформацію з ким то третім. Правда небезпечна! Вона гостра, як меч самурая і легким натяком руйнує наші ілюзії і спокій. Найстрашніше - сказати правду собі. Наодинці з самим собою визнати свої помилки, розібрати себе на гвинтики. До чого? Хай вже все йде як раніше, поганенько, але звично. Ви можете заплювати мене з ніг до голови, але я переконана, що ми брехливі, злочинно брехливі. Не кажу про ситуації Quot; брехня в порятунок Quot;, а про розмову зі своєю совістю, зі своїм єдиним і неповторним внутрішнім світом. Ви помічали як спритно ми знаходимо собі виправдання? ... Нам так зручніше ... Брехня хитра і багатослівна до оскоми. Правда мовчазна і свіжа як ковток води. Вона не сперечається, а просто живе не на публіку, іноді покусуючи за серце і турбуючи безсонними ночами. І скільки б людина себе не обманював, правда вилізе назовні через соплі, слюні, сльози, біль і життєвий досвід. Тому що правду забрехався неможливо! Постскриптум Я теж часто боюся правди. Брешу, недоговорює, відмовляли, виправдовуючи свою поведінку обставинами. Аж надто зручна буває солодка брехня! Але мені соромно ... Іноді ...