.. [240x320]

существует ли перевод *Пливе кача*? а чьё стихотворение звучит?

Такахаши_Омояра, Наверное,есть перевод,но именно на украинском я её воспринимаю.Если честно,не знаю чьё это стихотворение.Но по моему,это лемковская народная песня.Но она давно перестала быть для меня словами и музыкой,а стала болью,памятью и скорбью.

курилка, там, в ютубке, кто-то читает чьё-то стихотворение - ещё до *Пливе кача*.. а то что эта песня стала символом Скорби и Прощания - знаю..

Ответ на комментарий Такахаши_Омояра # В.Зима http://espreso.tv/news/2015/02/20/namalyuyte_nam_den_pamyati_heroyiv_nebesnoyi_sotni

курилка, спасибо за ссылочку - прекрасное стихотворение.. _____________________________ "Нам ніколи до цього так тепло і тихо не було, Рік отой непомітно, стороннім повз душу пройшов, Ми на згадку про біль у долонях затиснули кулі, І на згадку про смерть у серцях заховали любов. Нас нема. Ми, як тіні обсіли столичні карнизи, Притулились до стін, загубились в кросвордах дворів, Ми постійно за крок, майже поряд, одвічно поблизу, На слизькім пограниччі ілюзій, реалій і снів. Ми назавжди такі, як на фото, за місяць до смерті, Удостоєні звань, без проблем зараховані в сонм, Героїзм - це не просто від кулі дурної померти, Героїзм - це коли ми за вас помирали разом. Все прибрали давно. Вантажівки відвезли минуле, Наші вбивці втекли, наші діти кричать уночі, І змовкає Майдан, ніби цього ніколи не було, І розстріляне місто, заціпивши зуби, мовчить. Намалюйте нам день, той, останній, двадцяте нуль другого, І залиште нас там. Сльози втерши рукою тремтячою, І лише наостанок усміхніться убитому другові... Ми ж заплющимо очі.... Щоб не бачити, як ви заплачете...."