СПОВІДЬ НЕБЕСНОГО СОТНИКА
Надійно руки вкрили серце.
І не відкрить уже очей...
Моє життя на волю рветься.
Мій дух пішов у світ ночей.
І не з мечем стояв за волю...
І не образив гнівом світ...
Я лиш стояв за нашу долю.
А він поцілив в серця спів.
І тріпотіння зупинилось.
Чолом вклоняюсь до землі.
Прости мій Боже за сміливість.
Вкраїну нашу збережи!
©Надін Буре