В молитву кану мов те слово.

І буду Господа просить...

Не за рідню, а людську мову.

Що як стріла в ту мить летить.

Прости народ, він в вічнім рабстві.

Забув про душу, про гріхи.

Він мов хижак в людській напасті.

Не за добром, а злом біжить.

Він не навчився тобі вірить.

Бо правив ним злиденний біс.

А він з душі любов всю вирвав.

Залишив лиш гнітючий біль.

Ти Янголів пошли на землю.

Нехай відкриють серця спів.

І виженуть з землі своєї...

Бісівські злидні, гріх і гнів.

©Надін Буре