Всі думають, що серце має очі.

Воно так плаче гірко і сумує.

Кривавими краплинами гаптує.

Ті шрами що їх горе точе.

А серце лиш болить від туги.

Коли рідніші в світі люди.

Із серця волю виривають.

І крила долі відтинають.

А серце лиш кохати хоче.

І як в дитинстві все тріпоче.

Адже не має воно очі.

Від горя кров його дзюркоче.

©Надін Буре