Він не побачить вже весну...

І ластівки приліт небесний.

Як жайвір линув у гору...

Твій вільний дух, вже безтілесний.

Не буде сина зустрічати...

І донька виросте без слів...

Як він кохав її, і матір.

І гаю не почує спів.

Відлуння попелу Майдана.

Мов куля вирвало  серця.

Його любов і кров віддана...

За волю нашу для Творця.

     ©Надін Буре