Леся Українка. Ciм струн (Посвята М.Драгоманову)       

   **MI**                                   

Місяць яснесенький 

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти малесенький,

Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить…
Леле, дитинонько!
Жить — сльози лить.

Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,—
Сон пропаде…

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас…
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!

**FA**

Фантазіє! ти сило чарівна, 
Що збудувала світ в порожньому просторі, 
Вложила почуття в байдужий промінь зорі, 
Що будиш мертвих з вічного їх сна,

Життя даєш холодній хвилі в морі! 
Де ти, фантазіє, там радощі й весна. 
Тебе вітаючи, фантазіє ясна, 
Підводимо чоло, похиленеє в горі.

Фантазіє, богине легкокрила, 
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила 
І землю з ним веселкою з’єднала.

Ти світове з’єднала з таємним,
 Якби тебе людська душа не знала, 
Було б життя, як темна ніч, сумним.

[384x529]