Де хлiба вродили рясно,
Як iдеш к Днiпру,
Там жувала дiвка красна
"Орбiт" без цукру.
Ой, жувала гумового,
Бо зубам вiн друг,
Свiжим подихом зимовим
Дихала навкруг.
I вiд подиху дiвицi,
Вже й не знаю як,
Змерзло сто гектар пшеницi
I померз буряк.
Нанiвець селяньска праця,
Хоч родило вщерть.
Що в Нью-Йорку гарна цяця,
То в Полтавi смерть.
 |
|
|
|
|