Де ти, мамо моя?! Я не плачу.
Я в сiм'ї тепер старший мужчина!
 Тiльки часто  увісні тебе бачу:
Ти чужого колишеш хлопчину.

Ти долоню кладеш свою нiжну
На голiвку його кучеряву, -
А я кручусь в холодному лiжку -
Так давно ти його застеляла.

Йому на нiч ти казку читаєш -
Тiльки мова чужа й незнайома.
Крадькома ти сльозинку втираєш...
Просинаюсь - нема тебе вдома!

Знаю я - ти в країнi далекiй,
Десь там грошi для нас заробляєш.
Пояснили, я вже не маленький,
Що нiчого без них не придбаєш.

От i мусимо з бабцею жити,
Виглядати за обрiй щоднини.
Бабцю завжди я буду любити,
Але маму вона не замiнить.

...Годував цiле лiто курчата,
Щоб скорiше вони виростали,
Щоб, коли ти повернешся з татом,
Ми свiженький бульйон зготували.

А на осiнь пiшов я до школи -
Буду вчитись читати й писати.
...Цього дня вже не буде нiколи,
Вслiд не будеш рукою махати!

Повертайся, матусю кохана,
Я тобi буду все помагати.
Зранку їстиму кашу вiвсяну,
Буду лiжко своє застеляти.

Я вiддам свiй улюблений м'ячик,
Я вiддам ту машинку з мотором -
Тiльки б ти мiй подмухала пальчик,
Що так сильно болiв менi вчора.

Я не буду цукерок просити
I забавок нових, як бувало,
I в штанцях ще походжу зашитих -
Тiльки ти приїжджай, моя мамо!