Власне йдеться про сьогоднішню зустріч з Ларисою Денисенко в рамках проекту Ірини Славінської "Гра в слова". Вона називалась "Кава з кардамоном", за назвою книги письменниці (якщо не помиляюсь), але власне кава у Фройді була без кардамону :)
Ближче до діла. Фанаткою Денисенко я не є, тут скорше інтерес фаховий і людський. Люблю дивитися на письменників так би мовити вживу, не лише крізь призму тексту. Іноді це дає щось до розуміння написаних книг, іноді відкриває з іншого боку, іноді просто людська цікавість.
З прочитаних мною трьох книг авторки сподобалася одна "Сарабанда..." потужним вибухом емоцій. Сьогодні на зустрічі зрозуміла, що є щось між нами схоже, і ця емоційність теж. Вона всього на три роки старша, в неї день народження на тиждень раніше, тобто ми раки за гороскопом, тобто емоційні від природи, і живу я на Оболоні тепер, про яку вона так гарно розповідала (власне, як переїхала з бульвару відомої письменниці (Лесі Українки) на проспект посереднього драматурга (Корнійчука, чим іменем раніше називався мій Оболонський проспект, якщо я правильно зрозуміла, бо іноді мені непросто розуміти такі речі, попри всю мою любов до Києва, я тут не зростала...).
З цікавого, що дізналася - Лариса Денисенко працювала манекенницею у 14-17 років у театрі Слави Зайцева (йой-йой! я в ті роки в своєму селі хіба що чула про Зайцева, це життя було недосяжним навіть моїй уяві...). Це таки гарна школа, і спину вона й зараз тримає рівно, а не розвалилася вал"яжно в кріслі. Власне вона - яскравий приклад втечі від серйозної професії в літературу, таких прикладів в історії багато (чомусь згадала щоправда лише Іллю Чавчавадзе і свої лекції з літератури країн близького зарубіжжя). Багато говорила про свою першу книгу "Забавки" за яку отримала "Коронацію слова", а мені книжка не сподобалася, треба б перечитати... І дві останні книжки пройшли повз мене, додала собі до списку закупівлі/читання. Власне, останнім часом зосередилася на читанні книг дисертаційно-дотичних, може тому, а може, через те, що не в захваті особливому була від першої книги... Подібна історія трапилась у мене з РОздобудько (про неї теж згадувала сьогодні героїня). Попався якийсь текст, не сподобався, і я довго не могла її читати, хоча як головного редактора глянцевого журнала знала її, і тамті тексти були мені цікавими. А потім водночас захопилася, прочитала поспіль 5 книг. Треба буде повернутися й до Денисенко :)
Що мене як то кажуть сьогодні торкнуло - вона сказала, що варто писати тоді, коли ти в один момент проживаєш життя і відчуваєш, як би ти про це написала. Піймала себе на думці, що у мене так останнім часом дуже часто буває. Хоча йдеться не про художній текст (мені далеко до такого рівня художності, про який сьогодні йшлося, коли два героя книги "виросли" з двох мимохідь зауважених колоритних персонажів на Андріївському... хоча я так само люблю за людьми спостерігати і люблю слухати, і випадкові розмови теж :), а про публіцистичний, блогерський чи що, тобто - як би я про це написала на фб, наприклад :)Серед нечисленних гостей був Анатолій Ярема, вони обмінялись кількома репліками, відчутно було, що близькі люди, говорили про спільний телевізійний проект "Документ". До речі, знаю, що вона в гарних стосунках з Положієм... І взагалі, зізналася, що з багатьма колегами по перу гарно спілкується.
Я навіть наважилася на репліку і запитання :) Що не часто зі мною трапляється. Звісно, інтерес мій науковий. Вона відповіла, що звісно, в кожній книзі є частка її, в словах, образах, чи власних емоціях, але так, що калька з життя - ні, а до мемуарів вона ще хоче трохи пожити :)
Імпонує мені також її слова на початку зустрічі про кодекс честі суддівської, про дотримання законів і дрес-код. Одним словом - відчула свою людину.
А ще зафіксувала для себе - вона як адвокат займається розлученнями. Не знаю для чого...
На завершення багато говорила про смерть, але якось з таким ніжним сумом, не трагічно... Про те, що варто цінувати кожну мить і кожну людини, і дарувати - коли посмішку, коли телефонний дзвінок, коли свій час...
Одним словом, зустріч виявилася неочікувано багатою - на відкриття особистості письменниці, і на власні рефлексії.