Марина Гримич. Second life. - К.: Дуліби, 2010. - 160 с.
Люблю нові цікаві книжки і нових людей. Досвід і фах подеколи ускладнюють задоволення від прочитаного - одразу бачиш певний традиційний сюжет, адже їх не так і багато, ставиш на якусь свою "поличку", але навіть тоді читати не кидаєш. Адже читання - це процес, задоволення, а не результат. А кожний відомий сюжет вправний автор може зробити оригінальним.
Втім щодо цієї книжки варто почати з передісторії. На "Книжковому арсеналі" шукала якусь позитивну книжку для подруги. Зачепившись за книжку Макарова (враження від її прочитання - трохи згодом), почула уривки розмови на сусідньому стенді - жінка розповідала чоловікові про книжки, про сюжети, допомагала обрати. Побіжний погляд не виявив знайомства з об"єктом :), але я присунулась трохи ближче і почула: "А візьміть ще оцю - мені снивнся один і той самий сон, я написала про нього, і він перестав снитись". Я зрозуміла, що це авторка, і розповідає вона про книжку, яка мені потрібна, адже подрузі саме сниться час від часу один і той самий сон.
Прізвище Гримич я звісно чула, як і чула, що вона - власниця видавництва "Дуліби", але як письменниця вона для мене була невідомою. Отримавши автограф, з цікавістю поринула у читання.
Так, фабула виявилася традиційною і надзвичайно популярною сьогодні - що відбувається з людиною, яка опиняється на тому світі. \"Ото дивина!\" - скажете ви, - Далі можна й не читати\". Звісно, але ж ніхто не знає, як воно насправді відбувається, цей перехід в іншу форму існування, і чи відбувається взагалі. Тому цікава не фабула, а її реалізація.
А реалізація у книжці Марини Гримич здалася мені цікавою. І образом іронічного архангела Серафіма. І власним баченням перехідного пункту, який прийнято називати Чистилищем. Головний персонаж книги - Артем - герой нашого часу - хлопець, що створив себе сам, має гарну освіту і роботу, дряпається кар"єрними сходами, забуваючи інколи про прості людські радощі й емоції. Саме для того, щоб згадати, що є життя поза кар"єрою, він опиняється в потойбіччі. Де зустрічає людей і місцини, будівлі й рослини, запахи й емоції, що нагадують йому про інше життя. Власне тема життя, його різних вимірів, часових і емоційних, звучить і в назві книги, і в самому тексті.
Кожна людина досягає своєї "кризової точки" - коли треба зупинитися і поглянути на те, що ти робиш. Артем не зміг, і тому такою точкою для нього став сердцевий напад - шанс, який дає можливість переосмислити і переоцінити своє життя.
Стильовою родзинкою тексту є сленг і американізми, цитати і алюзії на тексти Горького і образ самого "пролетарського письменника" в потойбіччі.
Книгу можна прочитати легко, на одному диханні, посміятися жартам і покепкувати з образів янгола чи героя. А можна й замислитись, адже не лише "...Біблія - текст метафоричний, вона розрахована на людей різного рівня освіченості. Кожен...трактує Святе письмо в міру свого інтелекту..", а й, на моє глибоке переконання, будь-який текст є метафорою, посланням. Нам не дано на сто відсотків зрозуміти, який сенс вклав автор у написаний текст, натомість кожен з нас може знайти свій сенс. І , можливо, прожити інше життя, second life, а може зрозумітии щось у своєму...