Днями наснився сон, з тих, що час від часу сняться в якісь зламні складні моменти. Мій повторюваний сон завжди має сходи, якими я з різних причин не можу піднятися. Це буває по-різному. На цей раз мені наснилася моя мелітоольська квартира, що на пятому поверсі, до якої не було останнього прольоту. Я вже бачила свою квартиру з відкритими дверима, бачила сестру, яка хотіла мені допомогти, але мені неодмінно треба було піднатися самій, при цьому я тримала одною рукою драбину, іншою - двері наверх, і одночасно все це робити і підніматися у мене не виходило. Я прокинулась у дивному розбитому стані. Кілька разів ловила себе на тому, що щось хотіла зробити, а подумала, що вже зробила, а потім бачила, що ні й дуже дивувалася. Ближче до обіду вигулькнув захід, на який конче треба було потрапити і я побачила, що і один знайомий чоловік з минулого життя теж планує там бути. Вирішила, що всі ті хвилювання до того - до зустрічі, бо стосунки залишились незавершеними і в реальному життя ми відтоді не бачились. А потім все закрутилося. На тій зустрічі була цікава змістовна промова, потім коротка розмова з оратором, потім - нові плани й обговорення подальших дій, що стосуються нашої освітньої ідеї. Все якось висвітлилось у іншому світлі і стало зрозумілим, чому досі не йшло. Побачимо, що з того вийде, але ввечері я заспокоїлася і мене відвідало знайоме фізичне відчуття зсуву простору навколо...

П.С. Того чоловіка я так і не побачила, та й вже не було особливого бажання, не про те пісня була :)