Ну от що за чорт? Мені зателефонували, я прогавила, бо спала, і тепер на мене забили. А це геть неприємно...
Я сумую.
Хлопче, я справді сумую. Мені хочеться кави, плаского живота і тебе.
Сьогодні був ще один день повільно згасаючого літа... А може, не повільно, а швидко.
Я зараз хочу забутися. Але пять годин сна вдень просто виключили будь-яку можливість зараз відключитися.
Додому.
Зараз я сиджу у своїй кімнаті, але не почуваю себе вдома. Це нормально?
Кому я це пишу?
Кому?