Настроение сейчас - а хрен его знает!

Ух ты.. И сразу сюда)
Напомнило психушку. Или наркотик - раз и желаемое...
Нет, я не сумасшедшая, по крайней мере, пока. Просто мне сейчас_______ дурно.
Нехорошо. Плохо. Одиноко.
Куда?
За окном шел дождь. Выстукивал какие-то ритмы...
Мне предсказали: быть сумасшедшей. Если не прекращу так жить. Я прекратила, но на короткий промежуток времени. ТАК я не существую более. Но куда я пришла сейчас?
Куда?
За окном шел дождь. А неделей раньше - град.
Зима посреди лета.
Хм... и бывает же такое...

Вот, нашла стихи одного автора.
А что, если когда-нибудь забуду о себе вообще? Что, если безумие - болезнь, которая прогрессирует?

Кап...кап..кап... вы слышите, как течет время?
І не те щоб втомилась – настав, певне, той «енний» час
Коли серце завмерло, і битись йому вже не личить.
Ще багато чого залишилось на пам'ять від «нас»
Але я це віддам. Хто захоче, звичайно, позичить.

Ти мене вибачай. Просто гидко від себе тепер.
Щохвилини брехати… це зношує душу і тіло.
Я дощу передам – щоб неписане з вікон він стер,
І сама приберусь – алергія у мене від пилу.

Ти, здається, не вірив. Ну що, ж, молодець – інтуїт.
Це не сльози на щічках – це краплі роси. Вже світанок.
Можна, я попрошУ, передай йому (серцю) привіт.
Я щось навіть сумую… Занадто їх стало - мовчанок.

А у нас, чомусь, знову на вікнах малюють вітраж
Жовтоокі , легесенькі ніби пухнасті пір’їнки,
Зайці сонячні. І чому їм не спиться? Як думаєш? Може,
Дитячий кураж?
Щось вони не спиняються – ті світанкові росинки.


Черт. А ведь, я действительно чувствую, что я здесь дома.
Вообщем, с возвращением меня домой.
Блудная дочь)

[600x450]