Настроение сейчас - комфортне

Я справді обожнюю свою сторінку, свій щоденник.

Тут мене спокушає улюблений напій, тут мене зігріває прекрасне місто моєї мрії... Затишок. Напевне, у мене патологічна пристрасть до затишку - усюди я шукаю його.
А ще тепло, комфорт... Усе ж таки, як я схожа на кицьку - хитра, самозакохана, домашня... напевно, надто домашня - досить лише пригорнути до себе, зігріти, влаштувати мені умови, які сподобаються - і я вже доврілива, ніжна, щира... мурчала, якби могла.

Життя... А що казати про життя? Небо над головою, мрії в кишені тай досить, напевне) Аби тільки щастя літало. А його, здається, досить на мою скромну персону.
Хіба що трохи нудило сьогодні. А все через що? Через відсутність слова "досить" у моєму внутрішньому лексиконі. Обожнюю корицю, проте геть не знаю міри, а на цю пряність в мене міні-алергія (як скрутить, буває через неї живіт - ховайся в капці).
Зате я знову почистила монітор комп`ютера. І в мене гарне зображення. Знову.

Завтра на мій клас чекає перефотографування на випуск. Хочу бути гарною, і сподіваюсь, так воно й вийде.

Здається, ГРВІ в серці минувся. Хоча прийшов до горла. Бухикаю, тьфу!

Проте, незважачи ні на що, я кохаю тебе, життя. Я кохаю тебе, мій любий.

Я обожнюю тебе, моя сторіночка.

yours, alone writer.

[507x480]