початок

На серветках і доріжках найчастіше вишивку роз­ташовують уздовж країв виробу, в кутках або в центрі (мал. 60). Можна також розподілити поверхню виробу на квадрати і розташувати в них візерунки.

Мал. 60. Способи розташування композиції вишивки на серветках

Мотиви сучасних вишивок. Для того щоб розробити бажаний візерунок вишивки для оздоблення виробу, треба якомога більше дізнатися про її мотиви. 

Кожне зображення на вишивці має своє символічне значення. Наприклад, бджола символізує працьови­тість, підкова — щастя, якір — надію, ліра — музику, лев — могутність, крила — рух, політ тощо. Композиція вишивки з вкладеним у неї глибоким смислом є особли­во цінною і винятковою для її власника.

Схеми візерунків для вишивання. Для вишивання ви­користовують готові схеми з найрізноманітнішими зобра­женнями.

Схема вишивки — це стилізоване, тобто спрощене зо­браження форм реального світу для візерунка вишивки.

За підготовленими зазда­легідь схемами рукодільниці оздоблюють вишивкою різні вироби. Віднайти схеми для вишивання можна в різних джерелах інформації: книгах, журналах, альбомах для ви­шивання, зразках вишивок, Інтернеті тощо.

Схеми вишивок лічильни­ми швами і швами за вільним контуром мають різний вигляд (мал. 61).

Стилістичні зображення для вишивання швами за вільним контуром

Мал. 61. Схеми для вишивання різними вишивальними швами Стилістичні зображення для вишивання лічильними швами

Схеми, що розділені на квадратики, призначені для вишивання лічильними швами. Кожен квадратик по­значає один стібок вишивального шва, а також його ко­лір (якщо це кольорова схема) (мал. 62). Одна клітинка канви — це одна клітинка схеми.

Мал. 62. Схема для вишивання і фрагмент вишивки хрестиком

Для вишивання вільною гладдю часто подають чорно-білі схеми (мал. 63). Це робиться навмисно, аби виши­вальники самі мали змогу дібрати кольорову гаму ниток і тканини основи відповідно до власного бачення і смаку.

Мал. 63. Схема для вишивання і фрагмент вишивки гладдю

Зміна розміру візерунка для вишивання. Самостійно схеми для вишивання розробляють від руки або з вико­ристанням комп’ютерних програм.

Розробка складних схем від руки потребує багато часу й зусиль. Спеціальні комп’ютерні програми значно роз­ширюють можливості у створенні візерунків вишивки (мал. 65). За їх допомогою розробляють схеми вишив­ки за бажаними малюнками, картинами, фотографіями тощо. Схему візерунка вишивки будь-якої складності можна швидко розвернути, збільшити або зменшити (як розміри візерунка, так і розміри хрестика або іншого ви­шивального шва), змінити кольорову гаму, розбити на квадрати, роздрукувати тощо.

Мал. 65. Розробка схеми візерунка для вишивання за допомогою комп’ютерної програми

Чи знаєш ти

Із самого початку схеми візерунків вишивки передавалися з рук у руки. Копіювалися візерунки від руки вишивальницями. Це була рутинна, копітка праця. Книгодрукування дало змо­гу зробити візерунки вишивки більш доступними. Вони зби­ралися і видавалися у спеціальних книгах й альбомах. Перша збірка візерунків вишивки була видана в Кельні (Німеччина) в 1527 році Петром Квінті. Вишивки того часу були наближеними до природних форм і кольорів.

ИДИ ВИШИВАЛЬНИХ ШВІВ

В українській народній вишивці відомо понад 100 технік вишивання.

За способом виконання всі вишивальні шви поділяють на «глухі» і «прозорі».

Глухі техніки вишивання у свою чергу поділяють на поверхнево-нашивні лічильні й поверхнево-нашивні віль­ні, а прозорі техніки вишивання — на прозорі лічильні й прорізні вільні.

Глуха вишивка (поверхнево-нашивна лічильна і по­верхнево-нашивна вільна) — вишивка, яку виконують на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи чи не ви­різуючи її ниток.

Поверхнево-нашивні лічильні техніки становлять основну частину української народної вишивки.

Назва поверхнево-нашивних лічильних і вільних тех­нік вишивання пояснює спосіб їх виконання.

Поверхнево-нашивні лічильні техніки виконують на поверхні тканини, рахуючи нитки. До поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання належать: лічиль­на гладь (пряма, коса, качалочки), занизування, низь, штапівка» верхоплут, ретязь, хрестик, солов’їні вічка, зерновий вивід, курячий брід та інші (мал. 67).

Мал. 67. Поверхнево-нашивні лічильні техніки вишивання гладдю

Поверхнево-нашивні вільні техніки не потребують точного рахунку ниток, їх вишивають на поверхні тка­нини за вільним, наперед нанесеним контуром візерун­ка. До поверхнево-нашивних вільних технік вишиван­ня належать: гладь (художня, декоративна, біла та ін.) (мал. 68), рушникові шви, «курячі шкірки» та ін.

Мал. 68. Поверхнево-нашивні вільні техніки вишивання

Прозора вишивка (ажурна) — це вишивка, яку вико­нують на основі прорідження або прорізання тканини. До прозорих швів належать прозоро-лічильні, прорізні вільні та ін.

Мал. 69. Мережки

Мал. 70. Прорізна гладь

Прорізні вільні (прорізна гладь) техніки виконують на місцях прорізей вільної форми, з’єднаних бридами (перемич­ками), павуками, ажурною сіт­кою (мал. 70).

Для вишивки в техніці про­різної гладі добирають візе­рунки переважно за вільним контуром. Основні лінії про­різної гладі обшивають щіль­ною качалочковою гладдю або петельним швом, після чого тканину всередині цих швів вирізають. На місцях виріза­ної тканини можуть проклада­тися бриди, павучки, ажурні сітки.

За зовнішнім виглядом з ли­цьового і виворітного боків усі техніки вишивання поділяють на однобічні і двобічні.

Прозоро-лічильні техніки вишивання виконують на місці висмикнутих із тканини ниток. До цієї групи ви­шивок належать різні види мережок (мал. 69)

Однобічні техніки вишивання утворюють візерунок лише з лицьового боку виробу (хрестик, назад голку, ко­лодки (гобеленний шов), курячий брід, полтавська гладь тощо), а з виворітного — лише окремі стібки й переходи ниток (мал. 71, а).

Двобічні техніки вишивання утворюють візерунок вишивки, однаковий з лицьового і виворітного боків (качалочки, кривулька, верхоплут, пряма гладь (лишт­ва), штапівка, солов’їні вічка, двобічна гладь, прорізна гладь тощо) (мал.. 71, б).

Мал. 71. Вигляд вишивки з лицьового і виворітного боків: а — вишивка хрестиком; б — вишивка «пряма гладь»

Характерною особливістю української народної ви­шивки є поєднання різноманітних технік вишивання (деколи одночасно 5 —12), які гармонійно доповнюють одна одну, утворюючи напрочуд красиві композиції.

Відомими центрами народної вишивки в Україні є села Клембівка на Вінниччині, Григорівка на Київщині, Ре­шетилівка на Полтавщині, Качанівка і Дігтярі на Чер­нігівщині, Глинки і Кути на Івано-Франківщині та ін. Майстерні є в містах: Києві, Львові, Вінниці, Чернігові, Гайсині, Пирятині, Охтирці, Вижниці, Косові та ін.

Ручна вишивка — копітка робота, що потребує пев­них знань і неабиякого бажання займатися цим руко­діллям. Оволодівши потрібними знаннями й уміннями, ти створюватимеш неповторну красу, яка наповнить на­вколишнє життя затишком, любов’ю і гарним настроєм.

Чи знаєш ти

З початку XX ст. українські вишивки на міжнародних конкурсах у Європі (у Берліні, Парижі, Лейпцигу) отри­мують золоті медалі, гран-прі. Рів­них їм немає в цілому світі. Концен­трація праці, кількості швів високої складності часом викликали сумнів у журі: чи ручна це робота? Навіть були випадки, коли конкурсна комі­сія обурювалася: як посміли надати машинну вишивку? Людські очі й руки, мовляв, не здатні такого виконати. Але коли майстри­ня сідала, брала голку й починала те все відтворювати на полот­ні, — була злива вибачень, і, звісно, найвища відзнака.

Взірець високоякісної української вишивки

ТЕХНІКИ ВИШИВАННЯ ЛІЧИЛЬНОЮ ГЛАДДЮ

Гладь — це техніка вишивання, яку виконують пря­мими або косими стібками, однакової або різної довжи­ни, що щільно прилягають один до одного, утворюючи гладку поверхню вишивки. Візерунок вишивки гладдю заповнюється повністю або частково.

За технікою виконання гладь розрізняють лічильну і вільну. Почнемо ознайомлення з лічильної гладі.

Лічильна гладь, яка ще має назву «лиштва», нале­жить до групи поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання. Це одна з найдавніших груп вишивальних швів. Лічильна гладь зустрічається майже в усіх регіо­нах України. Проте в кожному з них зберігаються спе­цифічні особливості кольорового рішення, побудови композиції та способу виконання.

За способом виконання лічильну гладь поділяють на пряму й косу гладь, качалочки, занизування тощо.

Пряма гладь вирізняється тим, що стібки виконують паралельно ниткам тканини — основи або піткання. Кожен стібок прокладають через одну нитку тканини (мал. 82). Пряму гладь вишивають стібками різної до­вжини.

Мал. 82. Пряма гладь: а — схема виконання; б — фрагмент вишивки

Пряму гладь використовують у вишивці як самостій­ний шов або в поєднанні з іншими техніками вишивання.

Косу гладь вишивають під кутом 45° до ниток осно­ви і піткання тканини (мал. 83). Стібки гладі, виконані з нахилом вліво і вправо, набувають красивого ефекту світлотіні.

Мал. 83. Коса гладь: а — схема виконання; б — фрагмент вишивки

Ця техніка найбільше поширена на Поділлі, Середній Наддніпрянщині. Традиційно візерунки косою гладдю виконують червоними і чорними нитками.

Качалочки виконують паралельними стібками через одну нитку тканини і завжди на однаковій кількості ни­ток тканини (мал. 84), Стібки цієї гладі вишивають вер­тикально (знизу вверх або зверху вниз) та горизонтально, їхні розміри залежать від характеру візерунка, особли­востей тканини.

Традиційно візерунки качалочкою вишивають яскра­вими, контрастними кольорами: червоним, синім, зеле­ним, жовтим, чорним та іншими.

Мал. 84. Качалочки: а — схематичне зображення; б — фрагмент вишивки

Вимоги до виконання лічильних швів

• Усі стібки виконують, уважно рахуючи нитки.

• Пряму гладь вишивають паралельно ниткам осно­ви або піткання.

• Кожен стібок косої гладі виконують під кутом 45° до ниток основи або піткання.

• Кожен стібок качалочки виконують, захоплюючи однакову кількість ниток основи або піткання.

• Стібки виконують щільно один біля одного.

• Стібки не стягують, щоб не викривлювати візерунок вишивки.

Качалочки здавна полюбляють на Поділлі. З різноко­льорових качалочок створюють різноманітні композиції вишивок (мал. 85).

Мал. 85. Традиційні подільські рушники, вишиті качалочкою

Шви лічильної гладі осо­бливо популярні в наш час, на їх основі створюють вишукані композиції, якими оздоблюють різноманітні вироби — одежу, білизну, рушники, скатерки, серветки, диванні подушки, панно, картини, сувеніри, ак­сесуари тощо (мал. 86).

Чи знаєш ти

Ніжно й ласкаво називають майстрині різні техніки виконання візерунків: «барвінок», «хмелик», «баранячі ріжки», «кучерики», «кудрявці», «зозулька», «гребінчики» та ін. А в орнаментах по­дільських вишивок використовують мотив «кривульки», відо­мий ще з часів трипільської культури.

Орнаменти, створені поколіннями українських вишивальниць, їхні оригінальні назви свідчать про поетичну душу народу, його спостережливість, кмітливість, а також про прагнення зберег­ти красу й примножити її.

Запам’ятай

• Аби краї тканини для вишивання не обсипалися, їх обробляють різними способами: обметуванням, об­робкою клеєм ПВА, закріплен­ням скотчемтощо.

• У вишивці вишивальну нитку закріплюють на початку і на­прикінці роботи без вузлика, фіксуючи її стібками вишиваль­ного шва — з лицьового або ви­ворітного боку.

Закріплення нитки з ви ворітного боку

Закріплення нитки на початку роботи з лицьового боку

• Переводять робочу нитку з одного місця вишивки на інше з виворітного боку під вишитими ділянка­ми тканини через кожні три-чотири стібки. Не вар­то переносити робочу нитку далі, ніж на 5 см.

•   Завершуючи вишивання, нитку з виворітного боку протягують під кількома стібками (4—5) й обріза­ють якнайближче до основи вишивки. Для надій­ності можна обвити нитку навколо одного зі стібків.

Закріплення нитки з обвиванням її навколо стібка

• Аби вишивальна нитка не скручувалася, а стібки рівномірно й гладенько укладалися на тканині, голку періодично вільно приспускають на робочій нитці, прокручуючи її.

• Вишивку не залишають у п'яльцях, тканина пови­нна «відпочивати» і розправлятися.

• Для виконання візерунків лічильною гладдю ви­користовують схеми візерунків для вишивання хрестиком. Виконання стібків постійно звіряють зі схемою.

• Під час вишивання у будь-якій техніці голку про­колюють між нитками тканини.

ВИШИВАЛЬНІ ШВИ «ШТАПІВКА», «КОЗЛИК», «ХРЕСТИК»

Вишивальні шви «штапівка», «козлик», «хрестик» — поверхнево-нашивні лічильні техніки вишивання.

Шов «штапівка» характерний для багатьох регіонів України. У деяких регіонах ця техніка має назву «стеб­нівка».

Штапівку використовують для оздоблення виробів як самостійний шов (мал. 88, а) та як доповнення до інших технік вишивання (мал. 88, б). Виконують штапівку нит­ками одного кольору або в поєднанні з іншими кольора­ми. Вишивка штапівкою на вигляд — легка й ажурна.

Мал. 88. Фрагменти вишивки штапівкою: а — самостійний шов; б — поєднаний з качалочками

Рукодільниці полюбляють цю техніку, поєднують її з різними швами. Оздоблюють нею вишиванки, рушники, постільну і столову білизну, сувеніри, аксесуари тощо.

Стібки у штапівці можуть розміщуватися паралельно ниткам основи чи піткання або навскісно.

Вишивають штапівку за принципом шва «уперед голку» у два прийоми (мал. 89). Спочатку вишивають справа наліво через один стібок за візерунком, а потім у зворотному напрямку виконують усі пропущені стібки. Отримують двобічну вишивку, в якої візерунок на ли­цьовому і виворітному боках має однаковий вигляд.

Мал. 69. Вишивання штапівкою

Шов «штапівка» має багато різновидів — «східці», «обсотка», «пилочка» та ін.

Вимоги до виконання традиційного шва «штапівка»:

• усі стібки виконують на однаковій кількості ниток, тобто вони мають бути однакової довжини;

• стібки укладають рівномірно, не стягуючи тканину;

• лицьовий і виворітний боки мають однаковий ви­гляд.

Шов «козлик» утворює перехрещені стібки на лицьо­вому боці виробу і два паралельні ряди дрібних стібків — на виворітному (мал. 90).

Мал. 90. Шов «козлик»

«Козлик» широко використовують як шов для обрам­лення країв вишивки, а також для контурів або заповне­ння поля фрагментів візерунка вишивки, що надає ви­шивці ефекту прозорості (мал. 91).

Мал. 91. Фрагменти вишивки швом «козлик»

Різновиди шва «козлик» залежать від нахилу, ши­рини шва та відстані між стібками. Залежно від відста­ні між проколами, цей шов може бути більш вузьким і більш широким (мал, 92).

Мал. 92. Схематичне зображення різновидів шва «козлик»

Шов «козлик» вишивають зліва направо, але голка вко­люється у тканину в зворотно­му напрямку — справа наліво (мал. 93).

На основі шва «козлик» ви­конують багато інших декора­тивних швів. Так, шов «коз­лик», обвитий вишивальною ниткою, називається «верхоплутом» (мал. 94, а). Шов «козлик», один на одному (два і більше), зі зміщенням на кілька ниток, називають «оксамитовим» (мал. 94, б). Він також мав кілька різновидів.

Мал. 93. Послідовність виконання шва «козлик»

Maл. 94. Шви, виконані на основі шва «козлик»: а — «верхоплуг»; б — «оксамитовий»

Оксамитовий шов, виконаний різнокольоровими ви­шивальними нитками, має напрочуд гарний вигляд. Він створює ефект тасьми або декоративного шнура.

Вимоги до виконання традиційного шва «козлик»:

• стібки виконують на однаковій кількості ниток;

• висота всіх стібків повинна бути однаковою, так щоб верхні й нижні проколи голок утворювали дві паралельні лінії;

• стібки укладають рівномірно, не стягуючи тканину.

Шов «хрестик» — одна з найпоширеніших і найулюб­леніших технік в українській вишивці, хоча вишивати хрестиком почали в Україні значно пізніше, ніж інши­ми лічильними техніками.

У різних регіонах України вишивка хрестиком має свої особливості кольорової гами, мотивів, композиції розміщення на виробах.

Розрізняють такі основні види хрестиків: косий, пря­мий і подвійний (мал. 95).

Мал. 95. Шов «хрестик»: а - косий; б - прямий; в - подвійний

Найпоширенішим серед них є косий хрестик. Так його називають, бо стібки на лицьовому боці тканини розмі­щені під кутом 45° до ниток тканини. Кожен хрестик виконують двома діагональними стібками, що перехре­щуються. Верхні стібки хрестиків перекривають нижні завжди в одному напрямку.

Вишиваючи косим хрестиком, можна виконувати ко­жен хрестик почергово, або рядами у два ходи: зверху вниз, або знизу вверх. Вишивають хрестиком за гори­зонталлю, за вертикаллю, за діагоналлю (мал. 96), або окремими — розсипними хрестиками.

Мал. 96. Варіанти виконання косого хрестика:

а — за горизонталлю у два ходи; б — за вертикаллю у два ходи; в — за діагоналлю у два ряди; г — за горизонталлю в один хід

Вимоги до виконання шва «хрестик»:

•   стібки виконують на однаковій кількості ниток тканини;

•   верхні стібки хрестиків перекривають нижні в од­ному напрямку;

•   вершини сусідніх хрестиків збігаються в одній точці;

•  стібки укладають рівномірно, не стягуючи тканину.

продовження