початок

ВІЛЬНА ГЛАДЬ

Опорні поняття: художня гладь, декоративна гладь, біла гладь.

Вільна гладь виконується за вільним, завчасно нане­сеним на тканині контуром візерунка вишивки. Поверхня візерунка може бути заповнена стібками гладі по­вністю або частково. Цей вид вишивки з’явився значно пізніше, ніж лічильні техніки вишивання.

Вільну гладь розрізняють за такими ознаками:

1. За використанням художніх прийомів — художня, декоративна і біла.

2. За технікою виконання: однобічна і двобічна; плас­ка (без настилу) і випукла (з настилом).

Художня гладь — одноколірна або багатоколірна то­нова вишивка, яка передає за допомогою кольорів і на­прямку стібків художнє зображення вишитого мотиву. Вона дає можливість вишити найвибагливіші візерун­ки, виразити у вишивці своє власне бачення світу, влас­ні фантазії на будь-яку тематику, у будь-яких кольорах.

Одноколірною тоновою гладдю вишивають переважно візерунки з квітами. Виконують таку вишивку кількома відтінками одного кольору, використовуючи вишиваль­ні нитки з блиском та стібки різного розміру. Укладають стібки щільно, вшиваючи один в один у певному напрям­ку. Краї зображення візерунка вишивають світлішими нитками, а до середини — темнішими, або навпаки. Усе це надає узору ефекту об'ємності й випуклості (мал. 97).

Мал. 97. Художня одноколірна гладь 

Багатоколірна тонова гладь нагадує малюнок олів­цями або фарбами, де стібки різної довжини і напрямку лягають як штрихи. Для вишивання цим видом худож­ньої гладі використовують велику палітру кольорів та їхніх відтінків. Це дає змогу наблизити кольори ви­шивки до природних барв(мал. 98), передати світлотіні та об’ємність предметів.

Мал. 98. Художня багатоколірна гладь

Декоративна гладь — багатоколірна вишивка, яку виконують яскравими контрастними кольоровими нитками. Аби досягти більш чіткої межі між контраст­ними кольорами, застосовують роздільний білий, сірий або чорний колір. Кожен колір одного тону навмисно виконують окремо, ніби рядами (мал. 99),

Мал. 99. Декоративна гладь

Візерунки для декоративної вишивки повинні бути простими й відображати типові ознаки предметів, рос­лин і тварин, тобто — стилізованими.

Біла гладь — витончена вишивка, виконана нитками білого кольору на білому, ледь сірому або жовтуватому фоні (мал. 100), Вишивання стібків у різних напрямках надає цій вишивці тіньового ефекту.

Мал. 100. Фрагменти білої гладі

Білою гладдю найчастіше вишивають рослинні ві­зерунки, монограми. Поєднуючи білу і прорізну гладь, різноманітні види мережки та інші оздоблювальні шви, виконують вишукану столову, постільну, натільну бі­лизну, елементи одягу (комірці, манжети, рукава тощо), хустки та інші декоративні вироби.

Для того щоб максимально виявити творчу фанта­зію щодо виготовлення виробу з вишивкою, треба ово­лодіти якомога більшою кількістю технік вишивання. Пам'ятай, кожна творчо вишита вручну річ передає час­точку душі майстра вишивки, його унікальну енергію та цінується значно вище, ніж наймайстерніша машинна вишивка.

Основою технік вишивання вільною гладдю є стібки, які утворюють рівну й гладку поверхню за вільним кон­туром.

Художня гладь. Починати навчатися вишивати художньою гладдю треба з простих квіточок: ромашок, фіалок, незабудок, і поступово переходити до більш складних — троянд, потім — до вишивання букетів та ін.

Виконують художню гладь за вільним контуром ві­зерунка вишивки. Стібки вишивають знизу вверх або зверху вниз, щільно укладаючи один до одного, щоб не проглядалася тканина (мал. 101).

Мал. 101. Щільність укладання стібків художньої гладі на тканині

Аби перехід від одного відтінку кольору до іншого не мав різкої межі, стібки виконують різної довжини, чер­гуючи довгі й короткі стібки. Стібки кожного наступного ряду вшивають у проміжки між стібками попереднього ряду. їх укладають щільно, не залишаючи просвітку на тканині. Межі між рядами відтінків повинні бути ніби розмиті (мал. 102).

Мал. 102. Техніка вишивання художньою гладдю

У художній гладі велике значення має напрямок стібків. Тому, для зручності, перед початком вишивання на папері, а потім і на тканині основи (спеціальним олівцем або маркером) роблять умовні лінії переходу від одного відтінку ниток до іншого та лінії напрямку стібків. Вишивають нитками одного відтінку вище й нижче умов­ної лінії, яка відділяє відтінки.

Для досягнення ефекту природності стібки спрямову­ють так, щоб повторювався природній напрям волокон пелюсточків, листків тощо. Тобто сама форма предмета підказує направлення стібків.

Починають вишивати з великих деталей візерунка, наприклад із квітів, якщо вишивають букет. Кольори наступних частин візерунка вишивки, наприклад листя, краще добирати вже після виконання вишивки квітів у кольорі. Тональний підбір ниток дає можливість виши­ти квітку або листок двома-трьома (і більше) відтінками одного кольору ниток: від світлого до більш темного, і навпаки.

Вишивання пелюстки квітки починають з умовного поділу її на дві рівні повздовжні частини. Від середи­ни верхньої частини вишивають праву половинку за її формою. Потім голку з ниткою протягують під вишити­ми стібками до лівого краю пелюстки й вишивають ліву половинку (мал. 103). Стібки виконують різної довжини (коротші — 3—4 мм, довші — 5—7 мм).

Мал. 103. Послідовність вишивання пелюстки

Після закінчення вишивання верхньої частини пе­люстки нитку закріплюють й обрізають, потім так само від середини починають вишивати другу частину пе­люстки ниткою іншого кольору. Вшивають стібки дру­гого відтінку між стібки першого, вкорочуючи й подо­вжуючи їх. Виконавши праву половинку, голку знову переводять на ліву частину і вишивають її. У такий спо­сіб вишивають усю пелюстку. Перехід кольорів роблять від світлішого — з краю, до темнішого — у середині.

Вишивання листків починають з правого боку, спря­мовуючи стібки від краю до середньої жилки (мал. 104). Перед вишиванням, ще на візерунку вишивки, розміча­ють кожну половинку листоч­ка на 2—3 частини, залежно від ширини листків. Позна­чають також напрямок стіб­ків листочка та його кольори і відтінки. Другу (ліву) поло­винку листка вишивають так само, у напрямку від середини до краю або від середини.

• У чому особли­вість техніки вишивання худож­ньою гладдю?

• Назви послідовність техніки вишивання пелюстки і листочків гладдю.

• Чому починають ви­шивати з крупніших деталей візерунка?

Мал. 104. Послідовність вишивання листочків

Декоративну гладь вишивають двобічними або одно­бічними стібками, які щільно прилягають один до одного за формою візерунка вишивки. Стібки декоративної гладі вишивають традиційно контрастними кольоровими нит­ками рядами з чітким контуром, тобто один колір ниток не входить в інший (мал. 105).

Мал. 105. Декоративна гладь: а — техніка вишивання декоративною гладдю; б — фрагменти вишивки декоративною гладдю

Після перенесення малюнка декоративної гладі на тканину його розбивають на частини олівцем або спеці­альним маркером і вишивають спочатку одну частину візерунка за позначеним контуром, після чого закріплю­ють й обрізають нитку біля основи. Наступну частину контуру вишивають вишивальною ниткою контрастно­го кольору.

Білу гладь вишивають переважно двобічними стібка­ми, які щільно прилягають один до одного за формою візерунка вишивки. Нитки для вишивання білої гладі бажано добирати гладенькі, м’які й блискучі.

Основними техніками вишивання білої гладі є: двобіч­на пласка гладь (без настилу) і двобічна випукла гладь (із настилом).

Двобічну пласку гладь за вільним контуром широко використовують для вишивання не лише білими виши­вальними нитками (мал. 106). Лицьовий і виворітний боки цієї вишивки мають однаковий вигляд. Візерунок для двобічної пласкої гладі добирають з невеликими елементами, наприклад, квіточками з листям, тому що стібки такої вишивки повинні бути не більшими за 1 см.

Мал. 106. Вишивка двобічною гладдю

Під час виконання двобічної гладі голку з лицьового боку вколюють точно за контуром візерунка, з виворітного боку проводять її за всією шириною фрагмента візерунка і вико­люють точно за контуром візерунка. Стібки щільно укла­дають один до одного, щоб не проглядалося тло тканини (мол. 107, а). Стібки гладі розташовують за формою візерунка, тому вони мають різну довжину і нахил. У пелюстках квітів стібки спрямовують від краю до центра (мал. 107, б). У листках — від краю до середини (мал. 107, в).

Мал. 107. Двобічна пласка гладь

Двобічну випуклу гладь (із настилом) використовують для досягнення у вишивці ефекту випуклості й рельєф­ності. Виконують її так: контури малюнка обшивають швом «уперед голку», потім вишивають цим же швом «настил» за формою візерунка (мал. 108, а). Чим щіль­ніше виконано настил, тим більш випуклою буде гладь. Товщина нитки, якою вишивають настил, залежить від розміру випуклості.

Мал. 108. Двобічна випукла гладь (із настилом): а — настил для двобічної гладі; б — прямі стібки гладі;

в — косі стібки гладі

Потім над настилом виконують двобічну гладь, у про­тилежному до настилу напрямку прямими або косими стібками (мал. 108, б, в). Стібки гладі виконують точно за контуром, щільно укладаючи їх один до одного.

Деякі елементи вишивки оздоблюють горошинами й вузликами. Техніка виконання горошин схожа на техні­ку виконання двобічної випуклої гладі (мол. 109), Для ви­конання вузликів закріплену нитку двічі або тричі намо­тують на голку, потім голку, притримуючи намотану на неї нитку, вколюють біля закріпленої нитки (мал. 110).

Мал. 109. Горошини

Мал. 110. Вузлик

Вимоги до виконання швів вільної гладі:

• нитки закріплюють непомітно, без вузликів;

• візерунок вишивки виконують чітко за контуром;

• стібки укладають щільно» щоб поверхня вишивки була гладенькою, тканина не проглядалася;

• стібки художньої гладі одного відтінку вшивають у стібки іншого відтінку, тому перехід відтінків поступовий;

• стібки декоративної гладі не вшивають один в одний, а навмисно виконують за контуром чітких лі­ній, що розділяють один колір від іншого;

• вигляд візерунка двобічної гладі з лицьового і ви­ворітного боків однаковий.

 

Для зображення потрібної форми предмета в одному ві­зерунку вишивки часто застосовують різні техніки вико­нання вільною гладдю. Якщо край предмета повинен бути рельєфним, його виконують двобічною випуклою гладдю, інші частини вишивають двобічною пласкою гладдю або іншими видами вільної гладі. Вишивку вільною гладдю вдало поєднують з іншими декоративними швами, при­крашають перлинами, бісером, стразами тощо.

ОФОРМЛЕННЯ КРАЇВ ВИРОБУ З ВИШИВКОЮ

Обробка країв виробів із вишивкою — це гармонійне завершення композиції вишивки. Спосіб оформлення ви­робів з вишивкою продумують заздалегідь для того, щоб розрахувати необхідні припуски для його виконання.

Спосіб оформлення країв виробу з вишивкою обира­ють залежно від його призначення, матеріалу, форми, композиції вишивки, її кольорової гами.

Традиційно краї серветок, скатертин, комірів, рука­вів, низу сорочок обробляють рубцюванням, зубцюванням, торочками (бахромою), мереживом, китичками, декоративними швами тощо.

Рубцювання — обробка кра­їв виробів рубцями (мал. 111). Рубець — підігнутий і підши­тий край виробу.

Ширина рубця залежить віл призначення виробів: для бі­лизни й блузок — завширшки близько 0,5 см; для серветок, доріжок — 1—1,5 см; для руш­ників і скатертин — 2—3 см. Ширину рубця визначають, ураховуючи також вагу тка­нини: чим легша тканина, тим вужчий рубець.

Рубцювання виконують у поєднанні з різними видами мережок. Найпростіше виконати рубець мережкою «оди­нарний прутик» (мал. 112, а).

Maл. 111. Краї вишитих виробів, оброблені рубцюванням

 

Спочатку висмикують по­трібну кількість ниток паралельно зрізу (на відстані по­двійної ширини рубця плюс 0,5 см). Край тканини вздовж зрізу підгинають на 0,5 см, а потім ще раз підгинають так, щоб загнутий кран чітко збігався із місцем висмикнутих ниток. Підігнутий край наметують швом «уперед голку». Далі закріплюють нитку справа під рубцем. Виконують мережку «одинарний прутик» (мал. 112, б), одночасно пришиваючи підігнутий край тканини. Нитку намету­вання після виконання мережки видаляють.

Мал. 112. Обробка краю вишивки рубцюванням: а — мережка «одинарний прутик»; 6 — рубцювання мережкою «одинарний прутик»

Простим і досить привабливим способом оформлення краю виробу з вишивкою є торочки (бахрома) і мережи­во (мал. 113).

Мал. 113. Оформлення краю вишитого виробу торочками й мереживом

Торочки можна виконати з використанням будь-якого виду мережок. Для цього на певній відстані (2—5 см) від краю тканини висмикують певну кількість ниток для мережки, потім виконують її, після чого всі крайні нитки видаляють (мал. 114).

Мал. 114. Виконання торочки за допомогою мережки

Мал. 115. Оформлення краю виробів з вишивкою декоративними швами

Декоративні шви є пошире­ним способом оформлення країв виробу з вишивкою (мал. 115), Вишита картина у правильно дібраній рамці буде неабиякою окрасою інтер'єру житла, раду­ватиме око своєю вишуканістю. Рамки можуть бути різної форми і з різних матеріалів (мал. 116), Бажано, щоб форма рамки по­вторювала форму вишивки.

 

Взято звідси>> Регіональні особливості вишивки